Путін програв одразу ж – як тільки почав інтервенцію. Без жодного приводу. Світ побачив, хто агресор, і засудив його. США вже запроваджують санкції, а ЄС, схоже, до них приєднається. Між тим, не секрет, що Путін розраховував повторити південноосетинський сценарій. Ми пам'ятаємо, як Саакашвілі піддався на численні провокації, і як це було потім використано проти Грузії. У нас немає бути ілюзій щодо військової переваги російської воєнщини і щодо того, які будуть втрати з обох боків, коли виникне збройний конфлікт. Можна загинути по-геройськи. І я не сумніваюся, що жертовність є у наших солдатів і офіцерів. Але нам треба виграти. І ми виграємо, бо у цьому світі гола сила вже не працює. Це тільки Путін так думає. А полковник Мамчур переміг беззбройний озброєних головорізів.

Не спрацює і псевдореферендум (пропоную у ЗМІ ніколи не говорити про референдум, тільки про псевдореферендум). Ну буде картинка на російських каналах. А більшість міжнародних каналів покаже бойкот татар, порушення всього і вся, російських солдат, відеоряд окупації. Ми ж розуміємо, що жодна міжнародна інституція і світ це уже не визнали і ніколи не визнають.

Путін хоче перетворити Крим на велике Придністров'я (на включення до складу Росії він не піде, як не пішов у випадку Придністров'я) і думає, що цим він перешкодить руху України до Європи. Я думаю – вийде навпаки: Україна прискорить рух до Європи, а Європа своєю чергою надасть допомогу. Путін черговий раз помиляється, як помилявся Саддам та й інші диктатори. Уже зрозуміло, що Україна не залишиться віч-на-віч з агресором. Я думаю це стане вирішальним фактором у вирішенні долі Криму. А нам зараз треба втримати ситуацію на сході і півдні. Оце, я думаю, стане визначальним з українського боку. Ми ж розуміємо, що Путіну потрібний був не Крим, а розкол країни або вся Україна. Тому саме контроль над ситуацією у цих регіонах має стати ключовим завданням.

Можна провести аналогію з Майданом. Ми стояли на Майдані довго, три місяці – люди рвалися на штурм. Беззбройні – проти озброєних. Нас провокували, ми не піддалися – і зрештою перемогли. І перемогли не тільки в Україні, а й у світі, який з подивом для себе знову відкрив українців.