У Харкові 8 березня на площі Свободи відбувався черговий кількатисячний проросійський та «антимайданний» мітинг. Не буду ретельно описувати основну масу його учасників, щоб не зловживати «мовою ненависті», а краще розповім про один маленький, але показовий епізод.

Біля частини мітингувальників, що стояли навпроти обласної адміністрації (поки основна частина була під пам’ятником Леніну), раптом з’явилися дві жінки з якимись ледь помітними фіолетовими квітами. В руках однієї був плакат про агресію Путіна. Люди з «колорадськими» стрічками відреагували миттєво. Спершу оточили жінок, стали їх лаяти, а потім молодий чоловік у спортивному костюмі (кияни могли спостерігати подібних у Маріїнському парку) відібрав плакат і порвав його. При цьому інші чоловіки та жінки штовхали її.

Зрадівши звитяжній перемозі, натовп вивільнив «провокаторок» (сміливі жінки не пішли, а намагалися дискутувати) і навіть настільки подобрішав, що почав жартувати.

- Ей наверное нужен мужчина!

- Женщина, вы хотите з мужчиной погулять? Так я вот, пошли в парк!

- Эй посмотрите, эта женщина хочет секса!

- Свободоный секс, ха-ха-ха!

- А все геи – в Германии!

 Дехто, правда, не міняв гнів навіть на таку «милість».

- Вы имейте ввиду, шо каждая сучка получает гроши!

При цьому мітингувальники щиро обурювалися, що все це знімають журналісти. От іще теж провокатори, мовляв! А даремно. Дуже гарні кадри мали вийти, переконлива ілюстрація не лише толерантності та демократичності мітингарів з георгіївськими стрічками, а й глибинної сутності радянської концепції 8 березня…

Шкода, що ті телевізійники не відзняли, як із цього натовпу виходило одне подружжя. Дружина трясла руками й кричала чоловікові:

- Жаль, шо ты оттащил меня, жаль! Я бы ей мордяку – отак!

І ніби перерубала повітря уявною шаблею. Взірцева фінальна сцена.