Українські політологи висловилися щодо ситуації в Криму.

Тарас Березовець, політтехнолог

Все, що робить Україна, абсолютно правильно, ніяких військових дій. Дуже мало країн у світі, здатних протистояти військовій машині РФ, яка знаходиться у стані війни з сусідами останні 20 років. Відповідно, ми можемо лише працювати на дипломатичному рівні.

Дипломатичні зусилля України сьогодні роблять свої справи, це персональні, візові обмеження, це тиск на олігархів, щоб вони в свою чергу тиснули на Путіна, це обмеження військового співробітництва з Росією. Так, майже 60% такого обладнання Росія отримує з Німеччини. Візові санкції проти високопосадовців уже фактично запроваджені і стоїть питання використання військової сили – Америка зробила таке попередження.

Поки щодо дипломатії Україна зробила все вірно, і ми бачимо наскільки блискуче відбувся візит Арсенія Яценюка до США. Не пригадую, коли українського прем’єра так добре зустрічали президент, віце-президент і держсекретар - рівень уваги і підтримки фантастичний.

Тому припинення російської інтервенції на материкову частину – це заслуга дипломатії і підтримки західних партнерів. Вони виконують свої гарантії.

Щодо інших проблем, на жаль, є проблеми у військовому плані. Перше, це те, що у нас лишилось мало оборонного обладнання. Попередній міністр Лєбєдєв, який ще й був російським агентом, – розікрав армію.

Друге, вважаю хибною нашу стратегію щодо військових у Криму. Треба негайно евакуювати їх родини, їх самих і нашу зброю з частин, весь персонал, державних службовців, які лишились вірними Україні. Не треба їх там тримати.

Олексій Гарань, політолог

Ми маємо зрозуміти, що основна мета Путіна полягала у тому, щоб почати широкомасштабну війну і розколоти країну. Як усі зрозуміли, виводити війська з Криму він не збирається. Що може на це вплинути?

Це позиція Заходу і ті санкції, які вони уже зробили і зроблять. Дуже показовим у цьому плані є арешт Фірташа, це навіть не для українських олігархів, а більше навіть сигнал для Путіна і його оточення.

Що ми можемо зробити зараз? Активно відпрацьовувати дипломатичну складову по всіх фронтах. Так, учорашній візит Яценюка до США показав прагнення Заходу припинити ескалацію кримського конфлікту.

Я вважаю, що зараз будь-які контакти з західними партнерами треба витискувати по-максимуму на українську користь. У цьому плані позитивними я вважаю контакти з Європейською народною партією, зокрема, нещодавно в Дубліні Юлія Тимошенко і Віталій Кличко дуже гідно представили нашу країну на конгресі.

Крім того, всі ми розуміємо, що й під час перебування у Німеччині Тимошенко не лише лікуватиметься, а й активно контактуватиме з нашими європейськими партнерами. Це важливий зовнішньополітичний момент.

Але окрім підтримки Заходу ми маємо зробити купу перетворень і всередині країни.

Зокрема, зараз дуже важливе перекидання військових із Заходу на Схід, щоб укріпити український кордон із РФ. Я дуже позитивно розцінюю створення Національної гвардії. Крім того, кримська ситуація має вкотре показати владі, наскільки важливими є бюджетна децентралізація та створення реального місцевого самоврядування з реальними повноваженнями.

Віталій Бала, директор Агентства моделювання ситуацій

Ті дії, що робить Україна за межами країни, – це все правильно, і додати, чим їх підсилити, тяжко. Зараз всі країни Заходу зацікавленні у тому, щоб в нашій країні нарешті припинилось кровопролиття і прийшла стабільність.

Санкції, арешти олігархів, загроза від США застосувати силу – це має позитивні наслідки, оскільки Росія уже не так цинічно виправдовує свою інтервенцію на територію іншої суверенної держави. Тобто якийсь практичний сенс з української дипломатії є.

Інша справа, що ми зовсім програли у військовій стратегії - по-перше, армія справді знекровлена попереднім бездарним керівництвом. По-друге, Україна спізнилася, оскільки замість оборонних заходів була вимушена терміново вибудовувати вертикаль влади по всій країні.

Водночас, у частини суспільства є сподівання на включення у вирішення проблеми з російською агресією Юлії Тимошенко, яка зараз вже повернулася до активної політичної роботи. Незважаючи на те, що у неї немає статусу державного керівника України, її дипломатичні контакти з впливовими політиками ЄС і США можуть стати додатковим фактором, який не дасть західним країнам послабити тиск на Російську Федерацію. Тимошенко вміє показувати нестандартні підходи у критичних ситуаціях – саме цього, можливо, зараз від неї варто чекати у внутрішньополітичній складовій впливу на зупинення російської агресії.