За інформацією колег-журналістів, при прес-центрі референдуму вже працюють 400 журналістів з усього світу.  Але, як повідомила  керівник прес-центру Верховної Ради АРК Людмила Мохова, акредитовані ще далеко не всі. Саме зараз комісія розбирає всі заявки, що надійшли, – а їх більш як одна тисяча! – і документи про  акредитацію можна буде отримати лише завтра, за день до самого референдуму, хоча деяким прес-центр уже видає якісь сині бейджі.

Колеги-журналісти, які прибули до Криму з інших регіонів, розповідають, що всі автомобілі на Перекопі обшукують і за найменшої підозри в нелояльності створюють перешкоди й для роботи, й для приїзду до Сімферополя. Хоча, згідно з офіційною інформацією, проїзд до Криму «відкрито для всіх, окрім керівників України». Учора тут затримали трьох автомайданівців з Києва, серед яких син екс-міністра оборони України Анатолія Гриценка. Їх місцезнаходження невідоме досі. У невідомому місці незаконно утримуються самообороною й кримські активісти ОО «Євромайдан-Крим» Андрій Щекун і Анатолій Ковальський, які, до речі, теж журналісти.  

Колеги з Керчі повідомляють, що через Керченську протоку переправляється новий вид озброєнь.   Зокрема,  як повідомив керівник Центру військово-політичних досліджень Дмитро Тимчук, убік Джанкоя, через який  проходить дорога до Криму з материка, переміщаються  військові ешелони з системами залпового вогню «Ураган». Сьогодні й завтра буде повністю перекритий в'їзд до Криму не лише з України, а й за заявами представників уряду в день референдуму, як вони говорять, «для уникнення провокацій», буде закрито весь повітряний простір над Кримом.

Це лише частина заходів, вжитих кримською самозваною владою для того, щоб світ не дізнався всю правду про референдум. Вони стосуються й журналістів усього світу. Зокрема, положення про акредитацію, за яким тут реєструють усю пресу, що прибула для висвітлення референдуму, містить вимогу, що журналістам забороняється «повідомляти негативну інформацію про референдум». Отже, лише хвалити? Але це – цензура, заборонена, напевно,  в усіх країнах світу, журналісти яких прибули до Криму!

До речі, членом оргкомітету з проведення референдуму є й голова Кримської організації НСЖУ Людмила Хорошилова, журналісти  говорили їй про незаконні пункти в положенні, але заходів КРО НСЖУ жодних не вжила. До Криму на допомогу журналістам приїхав глава  Незалежної медіа-профспілки Луканов, і він сам воює за те, щоб права журналістів не порушувалися, веде моніторинг таких випадків, проте зрозуміло, що запобігти самим порушенням прав або побороти вже запущену машину фальсифікацій він не в силах.  

Годину тому я заїхав на залізничний  вокзал Сімферополя.  Як повідомлялося, два дні тому люди в масках силоміць захопили Кримське управління Придніпровської залізниці, й усіх фахівців галузі змусили працювати під їхнім наглядом.  Зараз уже під наглядом весь вокзал і всі, хто приїжджає або виїжджає з Сімферополя. Люди з червоними пов'язками «Народний дружинник АРК» зустрічають потяги й перевіряють валізи.

Коли приїздить потяг, місця висадки оточують козаки в папахах і хутряних шапках, явно не кримські. Там працюють дві знімальні групи журналістів з Росії, з цими синіми бейджами, які так важко отримати іншим журналістам, але  дружинники забороняють їм знімати те, що відбувається. Колеги всіляко примудряються їх обдурити.

Я запитав, на якій підставі «дружинники» це роблять. Відповісти вони не можуть, кажуть, на підставі законів Республіки Крим. Смішно. Таких законів у природі немає.  Замість виразної відповіді вони почали мені роз'яснювати – ми давно живемо не в Україні й т.д. Я їм сказав, що вони можуть вважати, що вони живуть де завгодно, але жоден закон ні в Україні, ні в Росії не дає їм права ні перевіряти речі приїжджих, ні забороняти журналістам знімати. Я сказав: напишу скаргу до прокуратури.

Вони почали уточнювати: до якої? Якщо до кримської – можете писати, там у нас свої люди, а Україні давно не підпорядковуємося. Я сказав – до московської, бо ви порушуєте закони Російської Федерації. Вони почали сміятися. Один сказав, ви їдьте на свою Україну й там наводьте порядки. Вони майже хором кажуть, що виконують «закони Республіки Крим», й дуже здивувалися, коли я сказав, що Республіки Крим  іще немає, як немає і її законів.

Тут підскочив якийсь наряд на чолі з цивільною особою, з ними був міліціонер, який пред'явив посвідчення, я не встиг прочитати, але воно було справжнє міліційне.

Цивільний попросив показати документи. Я пред'явив журналістську акредитацію у Верховній Раді Криму. Він чотири рази ввічливо, але наполегливо повторив фразу «будь ласка, не нагнітайте пристрасті, інакше ми заберемо вас до відділку!». Я запитав: хто вони? Він сказав: «Та ми так, просто дивимося тут за порядком!» Я запитав, на підставі якого закону й хто дав право їм «просто так наглядати за порядком», він не зміг нічого сказати.

Тоді я сказав: «Так от: я просто стою й не порушую порядок, і ви перевіряєте мене! А ось ці чисельні люди з пов'язками й без, а також просто в цивільному без чогось, і явно не жителі Криму, роблять те, право на що їм не дає жоден закон ні України, ні Росії, ні якісь постанови Криму, чому ви їх не зупините? То наведіть лад, відновіть закон, вимагайте, щоб вони припинили порушення закону...»

Він відвернувся й відійшов, а дружинники вишикували спинами до мене шеренгу, перегородивши дорогу на вокзал?

Я зустрічав поїзд № 145 з Києва. Він приїхав майже порожній, з вагонів вийшли всього декілька осіб. Я забрав передачу, переговорив з провідником. Вона розповіла, що така обстановка починається на залізниці вже на Джанкойському вокзалі.  Люди бояться, а раптом їм здасться щось не так, і будуть неприємності?

Розповідає, в когось забрали українські газети, в когось довго перевіряли квитки й паспорти. Розповідають, що  скарг у міліцію немає, бо вся кримська міліція перепідпорядкована самопризначеному уряду Аксьонова, тому скаржитися марно. Та й на прикладі своєї розмови я зрозумів: захисту у законослухняної людини в Криму зараз немає – в кожній такій доглядовій і блокувальній  групі «дружинників» і козаків ходить і міліціонер, який є таким собі «прикриттям закону», для явно незаконних процедур, що порушують права людини..

Зараз зателефонувала знайома журналістка з газети «Первая крымская», говорить,  що опівдні  з львівським потягом відправляла до Львова дочці, яка там живе й нещодавно народила дочку, невелику передачу. Розповідає: «Потяг на Львів  вирушав під пильними поглядами козаків і «дружинників».  Вагони були набиті пасажирами повністю. (Як відомо, на Західну Україну з Криму виїхало вже кілька тисяч біженців! – Авт.) Батьки  відправляють до знайомих дітей, старих людей. Одна бабуся виїжджала прямо зі сльозами на очах. Під хижими поглядами козаків у папахах люди бояться розмовляти, прагнуть швидше сісти до вагона й виїхати!»

До речі, служба радіооголошень вокзалу впереміш з оголошеннями про прибуття  й відправлення потягів  передає такий  текст: «Звернення Верховної Ради Республіки Криму. Громадяни, 16 березня відбудеться референдум щодо самовизначення Республіки Крим.

Знайдіть свої виборчі дільниці, прийдіть на виборчі дільниці з 8 до 20 години й проголосуйте...»  Як повідомив у Facebook  уродженець Криму, заступник головного редактора «Московского Комсомольца» Айдер Муждабаєв, який приїхав зараз до Криму на запрошення телеканалу АТР: «Сьогодні принесли іменні запрошення на референдум – у нас і у сусідів усі померлі родичі «ожили»,   запрошення принесли і їм».

Як відомо, ЦВК України заблокувала реєстр виборців для Криму, й місцеві комісії в авральному порядку намагалися відновити списки виборців, але, як бачимо, відновили з чисельними помилками».