У Росії єсть одна ознака, одна вирішальна риса колективної душі народу (перепрошую за сумнівну термінологію), яка дозволяє їй робити те, що вона робить, і поводитися так, як вона поводиться.

Це повна й абсолютна відсутність комплексу провини.

Всі представники так званої «західної цивілізації» цим комплексом тією чи іншою мірою обтяжені. Колишні колоніальні народи Європи – за «цивілізаційну місію білої людини», США – за невільництво африканців, німці – за гітлерівські концтабори й газові камери...

Тільки в Росії немає ніякого комплексу провини.

Й от на такому ментально-психологічному ґрунті великого євразійського народу цвіте і процвітає все те, що ми в сконденсованій формі інтенсивно переживаємо протягом останніх місяців.

Саме відсутність комплексу провини відкриває перед цими людьми шлюзи для всіх смертельних і небезпечних проявів: невмотивована жорстокість, ламання причинно-наслідкових зв'язків, нехтування людським життям, месіанство, переконаність у власній культурно-політичній вищості, «особлива духовність», реваншизм, облудливість, брехливість, лицемірство. Усе це ознаки зруйнованої людської особистості та знищеного сумління. Без комплексу провини, без прагматики, без раціонального розрахунку майбутнього...

Як співав Єґор Лєтов, цитуючи якогось дзен-патріарха: «Простор открыт – ничего святого».