Двічі під час промови про приєднання Криму до Росії Путін згадав Бандеру. Спочатку як про посібника гітлерівців, а потім зауважив, що “бандерівців” у Криму не буде.

Путін знає, що посібником Гітлера Бандера не був, але навіть не здогадується, що бандерівці в Криму є. Їхня кількість побільшала до, під час і після так званого референдуму. Ці люди ще не усвідомлюють себе бандерівцями, не читали праць Провідника, але вже стають такими за своєю суттю, бо розуміють, що треба боронити свою землю від путіних-сталіністів. Причому це бандерівці різних національностей.

Російський фюрер боїться майданної психології, яка може заполонити терени імперії. Він скористався кримським фактором, аби перенести бойові дії на чужу територію. Бандерофобія виявилася потужним двигуном анексії Криму, ініційованої Кремлем.

Путін усвідомлює смертельну небезпеку для імперських шовіністів розповсюдження бандерівської ідеології. Зробивши євразійську ідею головною в своєму житті, він прагне знищити й бандерівщину як таку.

Фобії новоявленого фюрера є перебільшеними. Якби бандерівщина стала масовим всеукраїнським явищем, анексії Криму не відбулось би. Стихійна бандерівщина, пробуджена Майданом, але не оперта на сучасну теорію, постійно дає збої. Дається взнаки й псевдо-бандерівщина під націоналістичними гаслами.

Саме страх дозволив аксьоновим і константиновим лягти під кремлівського карлика, який прагне зробити з України новий федеральний округ Росії. Румунський президент Траян Басеску підозрює, що путінські апетити можуть розповсюдитись на Молдову. А Придністров’я вже заявило про свою готовність приєднатися до Росії. Аналогічний з кримським референдум там був проведений декілька років тому, й результати подібні.

Історики ще дослідять механізми маніпуляцій і фальсифікацій, зрозуміють, що було справжньою рушійною силою анексії Криму. Але вже сьогодні очевидно, що кремлівський послідовник Гітлера замахнувся якщо не на світове, то принаймні на європейське панування. Порівнювати його з хлопчиком-хуліганом, який побешкетує й перестане, не доводиться. Перебільшувати роль ядерної кнопки в його руках теж не слід, але треба бачити реальну загрозу, яка йде від Москви.

Бандерівські фобії Путіна треба втілити в життя, адже думки матеріальні. Сьогодні бандерівський фактор не є смертельним для російського диктатора, але нації здатні швидко вчитися, в тім числі й на власних помилках. Лише бандерівщина, націоналістична ідеологія, може протистояти імпер-шовіністичній ідеології сталінізму.

Путін виявився блідою копією Сталіна з претензією на світове панування. Крах виплеканої ним імперії буде жахливим. І від цього насамперед постраждають ті, хто плескав в долоні фюреру, який проголосив про приєднання Криму до Росії. Боротьба між сталінізмом і бандерівщиною ще не закінчилася. Тільки якщо сталінізм у смертельній агонії ще здатний був захопити Крим, то бандерівська ідеологія українського націоналізму, за якою майбутнє, скерована насамперед на знищення Російської імперії – головного ворога вільнолюбних народів.