Після вторгнення до Криму Росія створила власну бомбу вповільненої дії. І заклав її власноруч Володимир Путін. Російська Федерація нараховує 84 суб’єкти, що на різних історичних етапах були окуповані імперськими військами, а до окремих територій до сьогодні існують територіальні претензії сусідів. Що зробив Путін у Криму? Він створив прецедент. І тепер кожен із суб’єктів Російської Федерації чи «спірних територій» стають потенціальним центром політичної нестабільності та зміни кордонів.

Проігнорувавши значення міжнародних договорів та зруйнувавши світовий порядок, він отримав небезпеку «ефекту бумерангу». При чому, в недалекому майбутньому.

Загибель імперії

Авторитарні системи для власного виживання шукають «ворога», бажано - зовнішнього. Саме на нього відволікатиметься увага від зубожіння населення, корупції, відсутності будь-яких перспектив.

Для сьогоднішнього кремлівського авторитарного режиму таким ворогом є Україна. При чому Путін тут не оригінальний. Ідеологи російської імперії завжди визнавали, що без України Росія ніколи не буде повноцінною імперією.

Довідка

Троцький у інструкціях комуністичним агітаторам наголошував: "Пам'ятайте також, що так чи інакше, а нам необхідно повернути Україну Росії. Без України немає Росії. Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, солі, Чорного моря Росія існувати не може: вона задихнеться, а з нею і радянська влада і ми з вами."

Свердлов у 1919 році заявив: "Ви знаєте, що порятунок всієї революції – не тільки російської, але й міжнародної знаходиться в руках України?"

План повернення України до імперії розроблювався вже давно. Але саме перемога Майдану, яка збіглася із завершенням зимової олімпіади в субтропіках, привела його в дію.

І суспільство, законсервоване у вакуумній пропагандистській банці, сприйняло мілітаристський меседж. Рейтинг Путіна зріс на тлі вторгнення до Криму, після тривалого падіння. Формула «знайти ворога», поки спрацьовує.

Це вчергове доводить перевірену історією тезу про те, що імперії розвалюються, якщо не проводять воєнні експансії. При чому, бажано зовнішні.

Але, здається, цього разу Крим стане поперек горла імперії.

Місія України

Вирішення «кримського питання» - це не лише проблема територіальної цілісності України, але й існування світового порядку.

І в даному випадку Україна повинна покладатися тільки на себе. Безсумнівно, економічні санкції світової спільноти є дуже важливими, але, натомість – не пропорційні загарбницькій окупації території України з боку Росії.

Однак, головне завдання - це формування власного порядку денного. Україна мусить стати боєздатною військово, сильною економічно і незалежною енергетично.

Інструменти для цього є, зокрема, Угода про асоціацію, включно із зоною вільної торгівлі, яка повинна якомога швидше запрацювати. Але більшість інструментів знаходиться все-таки в Україні і їх застосування напряму залежить від політичної волі нинішньої влади знищити насамперед «гідру» корупції.

Євромайдан, який розпочався як вимога підписати у Вільнюсі Угоду про асоціацію з ЄС, завершився досягненням значно більших цілей. Майдан повстав проти Януковича та виступив за демонтаж всього, що уособлювало «межигірщину».

Але це тільки початок. В України з’явилася унікальна місія – розширювати кордони демократії. Успіхи України – це найкраща мотивація для охочих скинути авторитарні кайдани і повалити диктаторський режим.

Мрія для України – це демократична Росія. Мета побудови демократичної Росії повинна стати національною ідеєю для російських демократів.

Відповідь на питання: «Що робити з диктаторськими режимами?» - українці дали і тест на зрілість склали. Якщо потрібні додаткові консультації – допоможемо.

P.S. Давненько не був на Красній площі. Здається, вона мощена бруківкою…

Решта, як казав один колишній диктатор-вигнанець, додумайте самі…