Питання правового статусу окупації Криму не таке вже і просте, як здається на перший погляд. Але чи варто відмовлятися Україні від її суверенних прав, які досі де-юре і де-факто розповсюджуються на територію окупованого Криму.

Експерти виділяють три основних види окупації: військова, післявоєнна та мирна (англ. non-belligerent) окупації. Остання, як правило здійснюється узгоджено між державою-окупантом та окупованою державою. Схоже, що саме останній варіант намагався реалізувати Кремль, маючи в руках «біглого» гаранта Віктора Федоровича. Але чи то «зірки» не зійшлись, чи ще щось завадило, але факт залишається фактом: Крим окуповано саме військами РФ без згоди України. Післявоєнна окупація поки не розглядається, оскільки…відсутня війна між Україною та Росією.

Тож виходимо з того, що територія Криму з майном та населенням де-факто опинилося у володінні (під владою) РФ.

Впевнений, що необхідно якнайшвидше створити в складі Кабінету Міністрів України Міністерство окупованих територій, яке б «опікувалося» окупованими Кримом та Севастополем. А опікуватися є чим: соціальні, політичні, економічні питання функціонування окупованих територій. Саме ці питання мають бути відображені у відповідному законі, який прийняли в першому читанні.

Населенню Криму треба чітко пояснити, що гарантувати дотримання прав і свобод, передбачених Конституцією України, Україна зможе лише на території, яка знаходиться під її владою. А тому для всіх охочих Україна має запропонувати гарантоване відселення на материкову частину з обов’язковим забезпеченням всіх соціальних та політичних прав ( наприклад: відселення із зони відчуження ЧАЕС ). Так, передбачаю не годування чиновників з приводу додаткових бюджетних витрат, але держава зобов’язана дбати про своїх громадян.

Для громадян України, які відмовилися від громадянства РФ та перебувають на окупованій території на власний ризик, Україна повинна гарантувати виплату всіх соціальних платежів та реалізацію ними виборчих прав.

По всій території окупованого Криму мають бути створені під егідою ООН гуманітарні центри, де б громадяни України, що проживають на окупованих територіях, могли отримати консультаційну, правову та іншу допомогу. Крім того, Україна повинна гарантувати для громадян України, проживаючих на окупованих територіях вільне перетинання адміністративного кордону Криму та материкової частини України. При цьому перетинання цього кордону для інших громадян України має бути заборонено.

Складніше буде на окупованих територіях з господарською діяльністю у суб’єктів господарювання.

Впевнений, що повна заборона такої діяльності на окупованій території буде негативно сприйнята власниками малого, середнього та великого бізнесу, що мають активи (власність) на окупованих територіях. Потрібно пам’ятати, що власники вже позбавлені права продати або іншим чином розпорядитися своєю власністю на окупованих територіях, а тому в будь-якому випадку будуть шукати шляхи для комерційного використання та отримання прибутків від своєї «окупованої» власності, а ж до отримання відповідного правового статусу в РФ.

Аби цього не сталося необхідне введення спеціального режиму господарювання на окупованих територіях, включаючи спеціальний режим оподаткування та реєстрації. Цей спеціальний режим має розповсюджуватися на недержавні компанії, що ведуть діяльність на окупованих територіях (електропостачання, туризм, виноробство тощо).

Щодо державної власності, то Україною мають бути подані позови до міжнародних судів до РФ про відшкодування збитків ( вартості знищених !!! об’єктів та неодержаних доходів від незаконного використання !!! об’єктів тощо ).

Особливу увагу потрібно приділити питанням реалізації права власності на нерухомість на окупованих територіях. Росія вже зайшла в «глухий кут» в цьому питанні, оскільки зрозуміло, що без доступу до українських реєстрів власності , «запустити» ринок нерухомості на окупованій території вони не зможуть.

Тож конче необхідно розглянути можливість створення на окупованих територіях нотаріальних центрів, які на підставі (і лише на підставі) законів України могли посвідчувати цивільно-правові угоди ( купівлі-продажу, іпотеки тощо) щодо нерухомості на окупованих територіях.

Ці дії дадуть можливість Україні контролювати в Криму ринок нерухомості та ще раз буде підтвердженням суверенних прав України над територією Криму.