10 апреля Польский институт в Киеве открыл Дни польского кино. В кинотеатре "Октябрь" на Подоле первым фильмом показали "Валенса. Человек из надежды" Анджея Вайды. Что-то я давно не припомню, чтобы после того, как фильм закончился и зажегся свет, зал стоя аплодировал гаснущему экрану. Аплодировал долго. И фильм этого явно заслужил. И потому, что это работа мастера, и потому что люди в зале, прошедшие Евромайдан, уже не понаслышке знали, что такое свалить диктатуру. Жаль только, что фильм Вайды не показали месяца два назад...

А накануне, т.е. 9 апреля Анджей Вайда записал обращение к украинцам, которое я с радостью и выставляю:

Дорогі Друзі! Мені дуже шкода, що цього вечора я не маю змоги бути разом з Вами. На жаль, стан мого здоров'я не дозволяє мені цього вечора, коли Ви будете дивитись фільм «Валенса. Людина з надії» бути одним із Вас. У цьому фільмі я намагався представити увесь цей важкий, жертовний шлях, який і Ви зараз долаєте. Можливо, цей фільм стане для Вас цікавим з огляду, хоча б на те, що ми, створюючи «Солідарність» під керівництвом Леха Валенси - вирвались на свободу. Ми стали вільним народом.

Цим фільмом я представив польський шлях до свободи.

З Вашою країною мене пов'язує сумне минуле - у Харкові, під час катинських розстрілів, НКВС закатувало мого Батька. Там Його й поховано. 

І саме тому я сьогодні з Вами, і тим дужче сподіваюсь і глибоко вірю у Вашу перемогу.

Від усього серця бажаю Вам цієї перемоги.

Хай живе Вільна Україна!

Анджей Вайда, Варшава, 9 квітня 2014 року.