Повторюся: Україна зараз у становищі ящірки, яку намагається захавати зубатий і небезпечний хижак.

Спочатку він схопив ящірку за хвіст (Крим). Але хвіст у ящірки спеціально тримається на соплях, щоб у разі чого відпадати й лишатися в зубах у хижака. Відкинула хвіст – не шкода, новий відросте. Зате якось навіть легше бігти стало.

Але хижак не відчепився і схопив ящірку за задню ногу. В її мікроскопічному мозку виникають ідеї: прикинутися мертвою (раптом хижак не їсть здохлятину), спробувати гризанути хижака (раптом злякається), видиратися скільки стане сил, і, нарешті, заманлива й підступна думка – без хвоста живу, може, проживу й без ноги.

Але проблема в тому, що лапа так легко, як хвіст, не відкидається, без лапи дуже проблематично бігти (і жити взагалі), а головне – після лапи вже починаються життєво важливі органи, які хижак, раз йому смакує ящірка, теж захоче зжерти. Ну, може, якийсь недогризок залишить, але той недогризок уже не буде ящіркою в прямому сенсі слова.

«Віддамо Донбас Путіну, нехай вдавиться!» - це дуже наївно. Межі між Донбасом і не-Донбасом насправді не існує: Путін давно пояснив, що Росія там, де говорять російською. Озброєний лавровською хуцпою і дієвою рейдерсько-травестійною технологією захоплення нових земель, він піде так далеко на захід, як йому захочеться. Сотня російськомовних маргіналів і тітушок, яким російські диверсанти можуть роздати автомати та наказати захопити міськраду, знайдеться навіть у Чопі.