Питання подолання епідемії ВІЛ/СНІДу складне і комплексне, але оскільки в Україні кожен другий добре розбирається в футболі, то спробую прояснити його, частково використовуючи футбольну термінологію. Зміна міністра – це як зміна тренера футбольної команди. За часів господарювання Богатирьової МОЗ демонстрував, відверто кажучи, не найкращі результати. В подоланні епідемії ВІЛ/СНІДу Україна показувала гру рівня аутсайдера. Що роблять хороші футбольні тренери, коли приймають команди в кризовий період? Беруться за аналіз ігрових даних команди, знаходять найсильніших гравців, з яких ліплять кістяк команди і з них починають реформу всього клубу. Дозволю собі зробити кілька пропозицій новим очількинам МОЗу в сфері подолання епідемії ВІЛ/СНІДу, які лежать на поверхні відкритих статистичних даних.

Аналіз попередніх турнірних досягнень

Профілактика – лінія нападу, активних дій, які спрямовані на зниження нових випадків ВІЛ-інфекції. В останні дні березня на сайті ДУ "Український центр контролю за соцхворобами МОЗ України" був опублікований останній випуск інформаційного бюлетеня «ВІЛ-інфекція в Україні», документу, який показує реальну картину подолання епідемії ВІЛ/СНІДу станом на перше січня 2014 року. З першого погляду картина невтішна. Обстеживши на ВІЛ 2 941 748 громадян спеціалісти виявили 31 678 нових випадків ВІЛ-інфекції. На облік у відповідних медичних установах стали лише 21 631 новий пацієнт. Маємо достатньо невтішну картину – більш ніж 10 000 людей, що становить третину всіх нових випадків, дізнавшись про свій ВІЛ-позитивний статус не збираються отримувати допомогу лікарів. Як вони живуть? Чим лікуються? Чи ведуть безпечне сексуальне життя? Цього ніхто не може сказати, адже ці люди не перебувають під наглядом медичних працівників. Разом з тим, на 4% зросла кількість нових зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції (на 888 людей більше ніж в 2012 р.). На позір маємо достатньо сумну картину, яка свідчить про недостатню ефективність профілактичних програм.

Лікувальні програми для ВІЛ-позитивних можна сміливо назвати лінією оборони, якщо продовжувати футбольну аналогію. Їхня робота непомітна і не така ефектна, її ефективним результатом є просто збереження людських життів. Саме лікувальні заходи спрямовані на зменшення нових випадків СНІДу та смертності від СНІДу (тут варто зазначити, що СНІД є четвертою, найбільш небезпечною для здоров’я людини стадією ВІЛ-інфекції). В цій сфері статистика демонструє цікаві зрушення.

Минулого року в Україні вперше зафіксовано зниження нових випадків СНІДу на 7% (з 10 073 в 2012 р. цей показник знизився до 9 362 в 2013 р.). Ще більш вражаючими є зрушення в полі смертності від СНІДу на 10% ( з 3870 в 2012 р. до 3514 в 2013 р.). Для країни з найбільшою епідемією ВІЛ/СНІДу в Європі, за інших обставин, ці цифри могли б стати новиною для підсумків тижня. Експерти б обговорювали в ефірах ток-шоу тему «Україна зупиняє епідемію СНІДу» і розповідали б рецепт успіху. А рецепт простий як класична футбольна оборонна схема з чотирма захисниками і опорним півзахисником. Доступ до лікування, про який так довго говорили ВІЛ-активісти, приносить свої плоди. Розширення доступу до життєво-важливих ліків відбулося всього лиш протягом останніх двох років. Восени 2011, під тиском активістів, в держбюджет наступного року було включено стільки ж коштів, скільки і було передбачено в цільовій програмі подолання епідемії ВІЛ/СНІДу, а саме 234 мільйони гривень. Стовідсоткове фінансування програми лікування, під тиском активістів вдалося втримати і наступного року. Серйозні фінансові надходження дозволили МОЗу вдвічі збільшити кількість людей, які отримують лікування з 27 542 до 55 784 пацієнтів. Більше того, серед тих 3514 пацієнтів, які померли від СНІДу в 2013 році, лише 422 хворих (близько 12%) отримували лікування більше року, основна ж маса смертей пов’язана з невчасним встановленням діагнозу та пізнім початком прийому препаратів. Фактично, минулого року люди вмирали від СНІДу, бо їх не почали лікувати в минулих роках.

Захист – основа успішного нападу

Роль крайніх захисників в футболі, які можуть патрулювати свою бровку від штрафної до штрафної робить їх унікальним підсиленням командних атакуючих дій. Чи може є в програмах подолання епідемії ВІЛ/СНДу можливість використовувати потужність лікування лише для добра самих пацієнтів?

Окрім зниження смертності та нових випадків СНІДу, розширення доступу до лікування має ще ряд переваг для державного бюджету. Існують розрахунки ВООЗ та UNAIDS, які демонструють фінансовий зиск для держав лікувати своїх ВІЛ-позитивних громадян всіх і одразу. Найдешевший річний курс лікування пацієнта коштує 200 $. Разом з тим, якщо затримати початок лікування хоча б на рік, то річне лікування того самого хворого вже навантажуватиме бюджет вдвічі-втричі серйозніше (такий пацієнт потребуватиме стаціонарного лікування, частіших оглядів лікаря, та лікування супутніх хвороб типу туберкульозу чи онкології). Тому уряд України повинен вирішити просту математичну задачку рівня початкової школи, або лікувати сьогодні по 200$, або через рік по 600$.

Інші дослідження світових експертів акцентують на профілактичній дії лікувальних програм. Оприлюднене в 2010 році дослідження доктора Хуліо Монтенера зводиться до простого висновку: «Якщо на окремо взятій території 80% ВІЛ-позитивних пацієнтів отримують лікування протягом 5 років, то це зупиняє ріст нових випадків ВІЛ. ВІЛ-позитивна людина при тривалому вживанні лікувальних препаратів знижує рівень вірусу в крові настільки, що його неможливо передати здоровій людині навіть при незахищеному статевому контакті чи вживанні наркотиків спільним шприцом».

Україна в подоланні епідемії ВІЛ/СНДу виглядає зараз як команда з нижньої частини турнірної таблиці. Рівні шанси є закріпитися в зоні середняків, як і вилетіти в нижчу лігу і скотитися на рівень країн Субсахаріальної Африки. Залишилося обрати правильну тактику до кінця року. Виглядає на те, що статистика минулорічних досягнень дає Кабміну всі карти в руки, адже в ситуації, яка склалася грати можна лише від оборони.

Трансферна політика

Забезпечення програм лікування – питання болюче, але його все одно потрібно вирішувати. Посилення лінії оборони – єдиний шанс втриматися в грі. Так, закупівля препаратів несе серйозне навантаження на бюджет, але ж можна просто купувати за менші кошти. Ще не так давно, в 2009, МОЗ купував найдешевший річний курс препаратів за 534$, в той же час, коли за кошти Глобального Фонду в Україні ці ліки купувала Мережа ЛЖВ по 195 $. Минулого року різниця в ціні вже була не такою відчутною, але 147 $ в закупівлях Мережі проти 204 в цінах МОЗу, але все ж є ще куди знижувати. Ціни на державних тендерах знижуються лише під дією громадських активістів і мають прямий стосунок до розширення програм лікування. Чим дешевші ліки, тим більше людей лікуються і мають шанс на життя.

На сьогодні в середовищі громадських організацій вже знайдені рецепти того, як купити ліки для всіх, хто їх потребує. Запропоновано перегляд нецільових програм, цільове фінансування програм закупівель ліків з акцизів на тютюн і алкоголь, зведення до нуля всіх недобросовісних тендерних схем, які мали місце в закупівлях 2013 року. Справа за Кабміном, або в питанні подолання епідемії ВІЛ/СНІДу буде посилено оборонні позиції, що пізніше дозволить знижувати кількість нових випадків, або Україна, як держава отримає повну сітку голів і дуже довго буде оговтуватися від удару епідемії. Командам завжди легше утриматися у вищому дивізіоні, ніж повернутися туди після вильоту. Все в руках нового тренерського штабу.