Якщо на Донбасі хочуть не підкорятися "київським бандерівцям", є пропозиція вирішити їхні питання дуже просто й швидко. Той, хто закликає "услышать Донбасс" та заявляє, что "с этими людьми надо разговаривать", нехай сам слухає її та говорить із ними. Без "київської бандерівської влади". Маю на увазі Ріната Ахметова, його пророка Миколу Левченка й Олександра Єфремова як "старшого" по Луганській області. 

Не певен, що ті, від кого залежить прийняття рішень, навіть звернуть увагу на цю пропозицію. Але у влади, нехай тимчасової, руки розв’язані і політично, і юридично. Особисто від пана Ахметова вже не раз, у тому числі офіційно, звучали заяви про визнання цілісності України й унітарності її устрою. Єфремов, котрий, до речі, у своєму відеозверненні затаврував зрадника Януковича, цю думку поділяє. Загалом, окрім громадянина Царьова, ніхто з нинішніх "регіоналів" не ризикує кричати: "Росія, Росія!" Тому нічого не заважає дійсній владі підтримати найбагатшу людину України в її прагненнях. 

Україна – єдина. Донецька та Луганська області – у складі України. Без жодної федералізації. Статус російської мови там – як французької в Квебеку. А головне – гроші, місцевий бюджет. Донбас же годував Україну, правильно? Хай уже не годує! Весь список вимог Донбасу, на скількох би аркушах він не був, я пропоную та навіть наполягаю як громадянин задовольнити. Проте домовленості мусять бути взаємними. З боку "київської бандерівської влади" мають теж прозвучати певні вимоги. Ми ж домовляємося, правда?

Так ось, Україна готова чути Донбас. Але й Донбас теж хай почує Україну. По-перше, зміцнення кордонів із Росією, аж до їхнього повного закриття. На те буде відповідне рішення, і його треба дотримуватися. По-друге, посилена військова присутність на цьому кордоні українських військ, укомплектованих контрактниками з усіх регіонів. По-третє, бюджет України вливає кошти лише в гуманітарну політику Донбасу. Все інше вимагайте, шановні співгромадяни, з місцевого, свого, донбаського бюджету. Туди ж ви тепер сплачуватимете левову частину податків. Аби не казали, що вас обкрадають – годуйте самі себе, люди добрі!

Нарешті, четверте – і головне. Донецька влада – лише в Донецьку. Луганська – лише в Луганську. Партія регіонів має у своїх базових областях стабільний електорат, навіть висуває на різних виборах окремого добкіна від Сходу. Всякий раз. Нехай робочими місцями вас забезпечують ваші господарі, Ахметов та Єфремов. Вони ж нехай розпоряджаються бюджетом Донбасу. Україна може піти до Євросоюзу без згоди агресивної меншості, Донбас теж буде в Європі. Але годувати все одно доведеться самих себе. І, звісно, місцеву – вашу – владу. Яка вас ну 100% чує і постійно з вами говорить. 

Панам Ахметову та Єфремову доведеться віддати Донбас на відкуп. Адже схід, на їхнє переконання, хоч як лишається у складі України. Нехай вони опікуються Донбасом, робочими місцями для людей, статками, розвитком там малого й середнього бізнесу, покращеннями життя Донбасу вже сьогодні. Умови вони знають: кордони на замку й не пускати чужих. Ми для них чужі? Не претендуємо. В Італії, якщо хто пам’ятає серіал "Спрут", теж є проблемна Сицилія. Що не заважає Італії як державі розвиватися. А в Бразилії поруч із квітучими кварталами є фавели – й нічого, жителі нетрів прекрасно себе почувають, бо в них там своя влада і свої закони. 

У фавелах нема сепаратизму. Так само, як сицилійці не хотіли й не хочуть державної автономії. Якщо жителі Донбасу готові, аби їхні проблеми вирішували Ахметов, Єфремов та Партія регіонів, я не маю права їм заважати. Проте за межі "родной донецкой земли" їхні апетити, в тому числі політичні, геополітичні та фінансові, теж не повинні виходити. Хай орють до останнього свій город.

Я до цього готовий. А трудовий Донбас?