Вибори президента України ще ніколи не відбувались в умовах фактичної зовнішньої агресії, відсутності дієздатної правоохоронної системи на території всієї України, озброєних сепаратистських виступів в східних регіонах та інших “ніколи-ніколи”. Такий порядок речей повинен надихати на розв’язання драматичного протистояння після дня голосування та обрання безапеляційно законного Головнокомандуючого української армії, фактичного керівника зовнішньої політики країни та гаранта Конституції для всіх громадян держави.

Вагу цих виборів важко переоцінити, адже від отримання легітимного результату залежать інвестиції та кредити, геополітична роль нашої держави, розв’язання переговорів зі стронами зовнішніх конфліктів, в тому числі - з Російською Федерацією. У останньої залишиться мало аргументів проти загальнонаціонального рішення народу України.

Втім, події, що передують 25 травня, свідчать: якщо фактор фізичної та територіальної небезпеки не буде усунуто до дня голосування, то вибори можуть стати ще одним піком загострення геополітичної кризи. Наскільки ми спроможні використати часове вікно можливостей тривалістю у місяць для пошуку компромісів з конструктивними протестними групами та ліквідації фактичних бойовиків, які окрім аргументів сили не хочуть нічого чути, - питання відкрите.

Сепаратизм та тероризм в чистому вигляді є раковою пухлиною суспільства, і лікувати його можна лише законними, але досить болісними методами. Інших варіантів зцілення у нас немає, або ж ми свідомо йдемо на збільшення метастазів, які вб’ють організм держави Україна. Точку неповернення ще не пройдено, але зволікати з рішенням – відтерміновувати початок лікування смертельної хвороби. За місяць до дня голосування необхідно мати на руках план заходів, направлених на те, щоб забезпечити повноцінні заходи захисту мирного населення від провокацій, безпеку виборчої документації, приміщень для голосування, кордонів в регіонах, що межують з іншими державами та невизнаними територіями.

Багато інших відкритих питань повинні бути втілені в чіткі організаційні заходи: кадрове підсилення східних та південних регіонів в частині правоохоронної системи, внутрішніх військ, Національної гвардії України, допомога в роботі ЗМІ, українським і міжнародним спостерігачам, звіти, оцінки, сюжети яких стануть визначальними після дня голосування.

Ми повинні вже зараз розглядати варіанти рішень для Центральної виборчої комісії, Уряду, РНБО, якщо за пару днів до 25 травня буде заблоковано роботу виборчих комісій в окремих регіонах, а життю та безпеці їх членів загрожуватимуть бойовики чи “мирне населення”, яке йтиме попереду людей зі зброєю.

Будь-яка межева та кризова ситуація повинна мати індивідуальний план попередження, реагування та усунення факторів ризику. Відсутність такого дороговказу може свідчити або про інфантильність відповідальних політичних та посадових осіб, або про відвертий саботаж з їх боку, або ж про професійну непридатність. Всі три варіанти можуть мати драматичні наслідки.

З процесу врегулювання не можна випускати і фактор кандидатів, які мають різний рівень політичного та суспільного впливу. Втім, вони не можуть ігнорувати ситуацію, якщо претендують на статус державних діячів. Якщо кандидат відкрито заявляє про те, що він балотується, з метою зірвати вибори, як це зробив Олег Царьов, то повинен нести відповідальність. Всі інші, хто не готовий стати на сторону потенційних окупантів, зобов’язаний сісти за стіл переговорів з опонентами, урядовцями, громадськістю, журналістами та запропонувати свої рішення.

Кандидати повинні усвідомити, що будь-який виборець хоче не псевдостабільності та добробуту, а професійного управлінця на посаді Президента, який зможе припинити зазіхання східного сусіда на наші території, зупинити людей зі зброєю та розширення “пасмурної зони сили” без законів і правил, дати можливість громадянам відчувати себе в безпеці та створити належний потенціал для їх самореалізації.

Якщо в нинішніх умовах кандидати не поставлять безпекові питання та план збереження держави в пріоритет власних кампаній і першочергових заходів після потенційного обрання, то їх агітація і позиціонування матимуть штучний зміст. Вибори втратять моральну цінність серед громадян, а їх результат перестане розглядатись, як варіант виходу з кризи. Адже, якщо жоден з кандидатів не відмовляється від пустих гасел на користь перспективних безпекових формул для країни, то в чому цінність таких претендентів на високий пост.

Місяць є достатнім строком для того, щоб перевернути країну, то чи достатній це термін для того, щоб зберегти державність і вибори, як єдиний мирний спосіб передачі влади з одних рук в інші. Кандидати зобов’язані розуміти, що виграти вибори, програючи війну, не можливо.