Регіональний розподіл

Після Харківських домовленостей у 2010-2011 рр. експорт в Росію ріс швидше ніж в середньому і досяг у 2011 р. свого історичного максимуму у 21 ст. (29%). Починаючи з 2012 питома вага РФ почала зменшуватися.

Питома вага РФ та країн Європи у структурі товарного експорту

Цифри по регіонах поки що є тільки за піковий 2011 р. Максимальна частка експорту до РФ була тоді зафіксована у Луганській (62%), Сумській (57%) і Харківській (52%), мінімальна у Закарпатській, Львівській (по 10,8%) та Одеській (11,6%). Прогнозовано що експортні лідери (Донецька і Дніпропетровська обл.) слабо залежать від експорту в Росію - їх результат нижче середньоукраїнського. При цьому у цих регіонах був зафіксований дуже швидкий ріст у 2009-2011 р., тобто і спад за 2012-2014 тут теж має бути найбільшим. Ще цікаво що у еспортного лідера, Донецької обл., навіть у 2011 р. обсяги експорту в Європу були більшими ніж в Росію (4,88 млрд проти 3,74 млрд).

Питома вага РФ у структурі товарного експорту регіонів у 2009-2011 рр.

Товарна структура експорту

Для "стовпів" еспорту (металів і зерна) російський ринок не є надто важливим, особливо для зерна. Натомість, РФ була важливим ринком для експортерів ядерного обладнання (2,2 млрд, 58%), залізничних локомотивів (1,7 млрд., 71%), електричних машин (1,1 млрд, 35%), неорганічної хімії (0,91 млрд, 52%) і виробів з чорних металів (труб?) (0,84 млрд, 33%).

Питома вага РФ у товарній структурі експорту у 2013 р.

Якщо узагальнити то найбільш важливим російський ринок є (був?) для експортерів машинобудування, хімічної та харчової промисловості. Машинобудуванню звичайно не позаздриш, а хімію та харчову цілком реально диверсифікувати. З іншого боку, значний спад експорту машинобудування в Росію у 2013-2014 рр. відбувся би навіть при збереженні Януковича і вступу до МС, через неминуче зменшення попиту з боку Росії. Це можна побачити на прикладі Білорусі, чиї машинобудівні підприємства завалені непроданою технікою.