Трапився мені днями у мережі цікавий діалог між майданівцем і антимайданівцем. Оскільки не можу знайти посилання, відтворюю своїми словами.

Майданівець каже: “Західняки вийшли на Майдан, щоб вигнати президента – крадія і хамла, тобто – вирішити внутрішньоукраїнську проблему. Вони не намагалися розшматувати Україну і приєднати її частки до сусідньої держави”.

Антимайданівець відповідає: “Уяви собі, що президент – крадій і хамло був би західняк, і проти нього піднявся схід, з усіма своїми східняцькими “мульками” та іншими особливостями. І вони б перемогли, і до влади прийшов би який-небудь Царьов, і почали б зносити пам’ятники Бандері”.

На це майданівець не знав, що відповісти. А я знаю.

Якщо проти президента-західняка піднявся схід, і рух справді масовий і проблема серйозна, представникам заходу і центру слід долучатися до цього руху, вводити у нього своїх людей – і звичайних протестувальників, і керівництво. Тоді, навіть якщо їх в результаті у цьому русі буде меншість, вони отримають право голосу. Наприклад, своїх губернаторів після перемоги, які не дозволять зносити пам’ятники Бандері, й з усіх супеечливих питань шукатимуть компроміс з центральною владою.

Бо якщо, перепрошую, з якихось регіонів, чи якогось середовища, приїздять переважно лише беркути й тітушки, і вони програють – навряд чи вони можуть розраховувати, що хтось рахуватиметься з ними.

“Дзеркалю” цю гіпотетичну ситуацію ще раз, передбачаючи питання: чому ж ніхто зараз не долучається до нинішніх протестів на сході і не шукає з цими протестувальниками компромісу?

А тому, любі друзі, що не може бути ніякої допомоги тим і компромісів з тими, хто розвалює нашу державу. Певна, якби в них були якісь конструктивні, “внутрішньоукраїнські” вимоги – наприклад, зняття призначеного їм губернатора, котрий їх чимось не влаштовує, чи навіть відставка Турчинова, і вони б не вивішували російські прапори, і не кликали б Росію на допомогу – вони, скоріше за все, домоглися б свого, і ніхто б не називав їх зрадниками.