Як будь-який стратег, Ринат Ахметов та Ігор Коломойський будуть свої плани як на випадок наступу так, і на випадок відступу. Вони опинилися в дещо різних ситуаціях, тож опціонал і засоби в них теж відрізняються. Та і результати поки теж. 

Ахметов заявив, що продавати свої активи не збирається. Для чого він тоді зустрічався з Путіним? Варіантів море, проте брати ці слова за чисту монету - нерозумно. Скоріш за все, їх «хазяїн Донбасу» розглядає цілу низку. Від збереження Донбасу, як частини унітарної України із задоволенням його вимог до Києва до підтримки анексії Росією з подальшим продажем активів. 

От тільки тут є проблема. Він має розуміти, що будь-які договори з Кремлем ніколи не дають ні бажаного ні обіцяного, тим більше таємні, а Путін за останні кілька місяців встановив рекорд в царині цинічної брехні. Чого засідателям кремлівських казематів варто буде послати його якнайдалі після здійснення ним всіх забаганок, якщо вони начхали на всю систему міжнародних договорів?

Очевидно, що пропозиції продати активи надходили, але це був би не Путін, якби він не поставив низку складних умов, вимог та не розставив купу підводних каменів.

Донецький патріотизм Ахметова – не більше, ніж фікція, прикриття. «Я хочу, щоб Донбас поважали». «Я хочу, щоб Донбас чули». «Я патріот Донбасу». Все це ні про що. Чи не від його «патріотизму» зараз і страждає Донбас поки його палкий патріот намагається нав’язати Києву торг. Цілі очевидні. Тут нічого нового. Він намагається зберегти політичний вплив та, відповідно, можливість отримувати нові преференції для свого бізнесу. 

Становище його набагато менш вигідне за становище Коломойського, адже йому доводиться витримувати тиск Москви, при цьому він намагається тиснути на Київ (тут, в свою чергу, навряд чи відмовляться від спокуси підірвати вплив олігарха на українську політику), крім того, потрібно тримати під контролем (на скільки це можливо) процеси, що відбуваються зараз на Донбасі, спрямовувати їх в те русло, при слідуванні якому вони повинні будуть забезпечити здійснення його планів та дотримання його інтересів.

А тепер ще й доведеться протидіяти Коломойському, який вступив у боротьбу за контроль над регіоном. Якщо останньому вдасться знайти ефективну формулу для стабілізації ситуації в суміжних з Дніпропетровською областю районах Донецької області, забезпечити нормальне управління районами, то з’явиться можливість йти далі.

Йому крім того всього не треба маневрувати між двома сторонами конфлікту. Є чіткі завдання, є противник. В тилу відносно спокійно.

Для цього зараз формуються додаткові батальйони територіальної оборони Дніпропетровська. Вони братимуть під контроль район за районом, там залишатимуть свою адміністрацію та йтимуть далі. 

Щодо «окупендуму» 11 травня, то в світлі заяв про те, що він нічого не змінить в статусі області, намагання продовжити «голосування» та інші речі, очевидним стає пряма участь Ахметова, який, схоже, намагається таки схилити Київ до торгу. Починати його слід, маючи потужну переговорну позицію, проте, уже очевидно, що фарс із «референдумом» Ахметову її не забезпечить. Натомість Донбас перетворюється на Чечню. Не в останню чергу, завдяки донецькому патріоту №1.

Хто йому в цьому може допомагати? Натяк на відповідь від спостережливого журналіста.