У понеділок Луганськ міг наочно переконатися, що війна таки прийшла в його дім. До цього десь вибухали снаряди, десь штурмували частини, звідкись надходили відомості про кількість загиблих, поранених та полонених. Винищувач, який із певною періодичністю здебільшого безцільно кружляв над містом, уже давно перестав лякати людей. Залізна пташка, яка щосили когось хоче налякати. У розмовах про АТО, що ось-ось прийде і до нас, вже мало хто в це вірив. Ніхто не очікував, що може трапитись щось екстраординарне в межах міста.

Почалось все, як відомо, в понеділок зі штурму терористами прикордонної застави у кварталі Мирному. Реальні бойові дії в межах міста протягом всієї доби, коли військові протистояли півтисячі нападників, що обстрілювали частину з автоматів та гранатометів, дали зрозуміти — війна не близько, війна вже тут.

Луганський квартал Мирний почув справжні постріли і побачив справжні спалахи вибухів, і, головне, вперше відчув себе в ролі заручника. Адже бойовики не просто штурмували прикордонну заставу. Вони використовували житлові будівлі як вогневі точки і фактично прикривались місцевими мешканцями.

Але справжня несподіванка для луганчан сталася в обідню пору. Літак кружляв над містом на різних висотах, бойовики бігали з ПЗРК, але людям було не до того. Тривожне життя ішло своїм розпорядком. Аж раптом вибух. Потужний вибух у самому центрі міста. Шматки тіл, стогін, пожежа в облдержадміністрації.

Одразу пішли чутки — літак здійснив бомбардування будівлі держустанови, в якій оселилось так зване керівництво ЛНР. Саме там самоназваний «губернатор» позував на відомому на весь Інтернет фото зі своїми характерної зовнішності «міністрами» з автоматами, що гуртом сиділи за губернаторським столом.

«НАША АВІАЦІЯ НЕ ПРАЦЮВАЛА НАД ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЄЮ В ЛУГАНСЬКУ. ТЕ, ЩО ВІДБУЛОСЯ, СКОРІШ ЗА ВСЕ, АБО НЕОБЕРЕЖНЕ ПОВОДЖЕННЯ ЗІ ЗБРОЄЮ, АБО Ж БОЙОВИКИ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ БІЛЯ БУДІВЛІ, НАМАГАЛИСЯ ЯКИМОСЬ ЧИНОМ ВІДПРАЦЮВАТИ ПО НАШИХ ЛІТАКАХ І ВЛУЧИЛИ В ОДА», — ЗАЯВИВ РЕЧНИК АТО ВЛАДИСЛАВ СЕЛЕЗНЬОВ / ФОТО РЕЙТЕР

Логіка в цій версії дійсно була. Зухвалий і неспинний напад на прикордонну заставу в той час, коли армія явно не встигала прийти на допомогу прикордонникам, які під гімн України оборонялись і врешті-решт захистили свій об’єкт, не давав повноцінно опиратися терористам, адже, як було сказано, останні прикривались населенням. Тому можна було подумати, що авіація таким чином вирішила дати зрозуміти бойовикам, що жарти погані. ОДА як і СБУ стали осиним гніздом, притулком, де зосереджувались терористи. Але ретельний аналіз веб-камер висунув і інші версії пригоди. А саме — невдалої спроби терористами збити винищувач.

Так чи інакше, цей випадок шокував мешканців Луганська. Ті, хто оминав у цей день центр міста, міг подивитись в Інтернеті жахливе відео, де бойовик зі сльозами знімає на мобільний тіла ще живих жінок із відірваними ногами, які в агонії диктують телефонні номери рідних. Проросійські користувачі в різних варіантах почали смакувати ці кадри зі зрозумілим підтекстом. Дивно було спостерігати в цей час за деякими російськими телеканалами, які повідомили про те, як українська авіація знищує мирних луганчан і при цьому показує кадри прикордонної застави з палаючою вантажівкою, яку якраз бомбардували терористи. Таким «сюжетам» вже мало хто дивується, але тим не менше вражає заготовочна оперативність, а інколи навіть постановочність кадрів.

Ця подія, звичайно, стала для луганчан шоком. Шоком, який треба було переварити, прийняти, усвідомити. Яка б версія вибухів в центрі не була істиною, для громадян стало зрозуміло — треба оминати місця скупчення бойовиків. Халатність у дні літа, що розпочалось так спекотно, серед заспокійливої зелені, може скінчитись трагічно. Ми живемо далеко не в мирний час. Кількість же бойовиків у місті дає чітко зрозуміти, що далі церемонитись із ними не можна — і зачистка неминуча. Це гній, який доведеться видаляти через поріз скальпелем. Боляче, неприємно, незручно, але необхідно. Інакше Луганщині загрожує перитоніт.

Ті, хто жахаються, мали б усвідомити, що похід на так звані референдуми та всіляке сприяння бандитам в надії на сяйво путінського сонця — річ не просто безвідповідальна, а й небезпечна. Реально небезпечна, адже саме ці люди своєю підтримкою дали можливість розростися цій заразі. Саме ці люди не помічали грабежів на блокпостах, рекету, «віджиму» бізнесу. Саме вони ухилялись читати зведення МВС та цікавитись долею тих, кого полонили бандити або знищили при терористичних атаках.

Тепер вони на власні очі могли побачити війну і смерть у всьому її жахливому натуралізмі. Точніше, лише натяк на війну. Свідомі ж луганчани, розуміючи всю загрозу, чекають на рішучі дії. Тільки б не втратити темпу. Військовим при нападах на їхні об’єкти конче необхідна оперативна підмога. Вкрай необхідне блокування джерел постачання терористів з озброєнням по вже відомих шляхах і дорогах. Вечір понеділка присмирив місто. Де-не-де горіли вогники в домах, але в приватному секторі стояла повна тиша. Бій на заставі скінчився лише о восьмій годині вечора.

Прикордонники героїчно показали, як треба воювати. Луганськ завмер, прислухаючись до кожного шуму, гулу чи далекого пострілу, притаївся в очікуванні чогось страшного, але неминучого. Терпіти цей гнійник вже далі немає сил. Бо далі — пустеля. Далі вже не буде кого визволяти.