Хоча це і 1974 кілометри тільки сухопутного кордону і точно не знаю скільки кілометрів в Азовському морі, але закривати його тепер вже доведеться. Дійшло. Найдовший міждержавний кордон у Європі. Але закривати тепер треба вже буде по-сучасному. З використанням новітніх технологій (а це дуже і дуже дорого) при істотному збільшенні чисельності прикордонних військ та з по-новому навченим особовим складом. При повноформатному, зокрема інженерно-технічному облаштуванні, всієї лінії кордону і прикордонної смуги як з ворожою державою, як з державою агресором. З добре розвиненою і добре технічно оснащеною прикордонною розвідкою. При абсолютно новому жорсткому контррозвідувальному режимі у прикордонній зоні. А це відповідальність СБУ, тобто нові райвідділи СБУ вздовж кордону. Не кажучи вже про особливу і постійну роботу з населенням, яке далеко не все буде підтримувати цю необхідність.

Потрібно ще дуже багато іншого, щоб нормально закрити кордон. Наприклад, Азовське море, в якому держкордону поки немає ніякого. Росія категорично відмовлялася від усіх українських пропозицій щодо Азовського моря, навіть при Януковичі. Без переговорів з Росією і взаємної домовленості щодо Азова проблему кордону не розв’язати. Росія цього й хоче. Треба буде тиснути. Треба буде переглянути і внести зміни у всі закони, прив'язані до цієї проблеми. А їх декілька. Ну а далі - візовий або безвізовий режим із Росією. Порушник при безвізовому режимі це не той порушник, що при візовому. І все це і ще багато іншого треба робити швидко.

Якщо Президент Порошенко зможе взяти цю проблему під жорсткий особистий контроль (а йому нікуди буде подітися), то за років два-три (дай Боже!) і при 30-50 мільярдах гривень із держбюджету і мільярдах двох євро спонсорів проблему українсько-російського кордону можна буде розв’язати по-серйозному. Як кажуть, по-дорослому. Треба буде просити Європу, щоб теж допомогла новітнім обладнанням та й грошима. Адже це буде кордон між Європою і Росією. А зараз треба пресувати всю владу, не тільки силовиків, щоб жорстко протидіяти проникненню через кордон бойовиків-терористів і військової техніки з Росії. Введення військового стану в цих областях і в деяких районах сусідніх областей може істотно допомогти в цьому.

Сьогодні після обіду буде мій матеріал в Укрінформі з цього питання. Введення тимчасового воєнного стану - це не оголошення війни, там зовсім інший правовий режим. Не плутати. Усі правові підстави для цього є. У Законі «Про оборону України» сказано, що збройною агресією є «засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України..»

Збройна - агресія це перша і головна підстава для введення воєнного стану. А вона вже йде повним ходом. У Законі «Про правовий режим воєнного стану»: «Воєнний стан передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень».

Тобто це не більше ніж на два місяці. І не військові все вирішують. Працюють усі - і державні, й місцеві органи влади. Тільки на одну мету. Іншого виходу я не бачу. АТО завдання не розв’яже. Це вже стало очевидним для всіх.