Наш vis-a-vis «Стрєлковъ»

Аналізувати діяльність «Стрєлкова» - «міністра оборони ДНР» як організатора та керівника збройної сили неможливо через брак відповідної інформації. З відкритих джерел ми не знаємо навіть чим саме, окрім сторінки в ФБ п. «міністр Стрєлковъ» провадить. Те, що ця збройна сила – під чиїм би не було проводом, спроможна протистояти українським силовикам, не має дивувати кожного, хто з останніми мав справу. Зрештою, це лише один з прикладів протистояння особистості та відчужених суспільних форм. Знамення часу.

Натомість, значно перспективнішим є аналіз акцентуалізованої особистості п. Гіркіна, через його улюбленого літературного героя «Стрєлкова». «Стрєлковъ» – те, чим змагає видаватися Гіркін. Це властиво - кожен з нас бажає видаватися кимось.

Власне, Стрєлковъ – це сучасна Єрефія. Себто ми двадцять років тому. Цей щирий підлітковий романтизм («Россія нас нє прізнала…») «спочатку відверто дивує, людина ж бо наче доросла, та й життєвий досвід мав би бути спільним. Потім згадуєш, що досвід кожен собі обирає сам, а Стрєлковъ таки вважає себе за росіянина, а ті - як за них пишуть в джерелах (один британський артилерист) навчитися чомусь були геть неспроможні. Тому й вимерли, десь між 1917 – 1958 рр.

Шукати відповідь на питання, чому наш романтик ідентифікує себе саме з цим вимерлим народом, а не скажімо з ацтеками, безсенсово – це вибір його смаку, не нашого. Можна сказати, «тому що він слабенький романтик», але це вже буде літературним критиканством, до якого навіть супроти ворогів вдаватися не гідно. Бо так можна дійти й до площадного «онъ ещё и стіхи пішет…»

Подальший аналіз духовних випоржнень п. Гіркіна в ролі «Стрєлкова» труднощів не становить. Позаяк росіянин, як герой міту, просто мусить вірити, або хоча б поширювати інші, супутні міти свого циклу. Не будемо укладати цикл, обмежимося прикладами.

16/06/14 - 13:12

…Доложила об успешной засаде одна из наших "дальних" ДРГ - под Изюмом атакована колонна. Подбит БТР и 4 автомашины. Подробности будут, когда группа вернется "на большую землю".

Ясно що совок, який уявляє себе «росіянином», як тих вигадала радянська пропаганда (це дещо складно для непідготованого читача) виховувався на фільмах «про фронтових развєдчіковъ», тому мусить множити образи на кшталт «дальніх» РДГ» та «большой землі». Це надає певний сенс. Така байка воєнного фольклору, цілком можливо - частково правдива, знайде споживача. Романтика це задовільнить. Але міністр оборони, яким підробляє наш романтик, мусив би видати на-гора щось відповідне трендові, наприклад: «командирів, які надалі доповідатимуть мені за «підбиті БТР» без підтвердження аерофотозйомкою, віддаватиму під військово-польовий суд». Бо, таки забагато їх «підбивають» - на сторінці «Стрэлкова» щодня з’являється черговий «сожжённий БТР»… Також, це ненав’язливо б натякало на підтримку з боку войск воздушно-космічєской оборони РФії.

Таку банальність, як «штрафбат» проминем.

14/06/14 - 19:56

…А за храбрость награждаем: завтра-послезавтра выйдет первый оформленный приказ о награждении оружием (огнестрельным и холодным) и Георгиевскими Крестами.

Ясно, що п. Гіркін - реконструктор зі стажем свідомий того, наскільки залояжені ті «георгіївські хрести», що ними він збирається «нагороджувати». Можливо допустити, що саме ця залояженість – доступність реплік на ринку реконструкторського реквізиту, й спонукала Гіркіна запропонувати «Стрєлкову» (вони ж якось між собою спілкуються…) купити їх для місцевих та заїжджих лохів. Можливо, навіть в самого Гіркіна, хоча, не наполягаю… Тих, кого хрестиком не проймеш, ймовірно чеченців, вірмен та інших осетинів, довелося нагороджувати вже чимось справжнім, хоча б зброєю. Щодо неї над «Стрєлковим» також бере гору Гіркін (ця епістолярна боротьба особистостей місцями просто захопюлє мене, як дослідника). Ясно, що зброю, як і «георгіївські хрести» завозять з Москви, лише меншу частину було награбовано в Луганді. Але і тут Гіркіну потрібно підживити міт:

15/06/14

«Оружие есть сейчас. Поступает. Иногда пополнению приходится ждать его сутки-двое, но не больше. Соледар снабжает потихоньку...»

Здавалося б, чергова казочка від рєконструктора (як ми знаємо, зброю взагалі-то купують в мєнтів та війскових), але вдячний читач вже поспішає з «підтвердженням», позаяк, йому, читачеві, теж кортить виглядати «компетнетним» - гідним свого літературного героя.

Максим Малютин (з Бєлгороду, коли не бреше…)«Был в Соледаре, в шахтах, ходил на экскурсии по заброшенным, про склады ни один горняков не обмолвился». (22 ч. назад). Та, навіть… поправити його. Максим Малютин «Все-таки не в Соледаре, а Володарка -10 км от него» (20 ч. назад). «Міністръ Стрєлковъ» такого б не стерпів – забанив.

І це не єдиний ляп Гіркіна в ролі «Стрєлкова». Як і буває з аматорами він переграє в «фахівця»:

08/06/14 - 19:43

«Мне ведь не только сами деньги нужны! Нужен штат финотдела службы тыла штаба, нужна сама служба тыла, нужен сам штаб... ничего ведь этого нет - все это нужно формировать! Нужен колоссальный комплекс мер, каковой у нас с 1941-45 года не проводился. И без помощи российского государства его не провести ну никак! Совсем никак! Нужны инструкторы, советники... просто компетентные люди, в конце-концов!»

Ляпнути за таке – що «нічєго етого нєт», жоден міністр просто не зможе – помічники не дадуть. То ж, виглядає, що «міністр» не справжній… Добрий актор, хоча б наш Арєстовіч, такого ляпу собі б не дозволив… Ігоре, ніколи не використовуй «військові» слова лише тому що десь їх почув від знайомого відставника. Для чого тобі «штат фінотдєла», от тільки щиро… со счёта на счёт пєрєкладивать… В тебе ж всі оборутки, коли допустити що такі відбуваються, обналічка та налом. Тєбє нє «фінотдєл» – тєбє «чёрний кассір» нужен. Кому ти мозгі пудріш… Довірливому читачеві… Не соромно?

Завершити перегляд творів п. Гіркіна-«Стрєлкова» хочу уривком, що в ньому той показав себе вповні зрілим реалістом, гідним учнем російської літературної школи. Отже:

06/06/14 - 12:48

С краснолиманского направления еще позавчера сбежали практически в полном составе все "славные казаки" (как местные, так и российские). Ночью приказал командиру краснолиманской роты "Ерёме" вернуться на позиции. "Казачий генерал" (который из Лимана добежал аж до Антрацита - к другому герою - "казачьему генералу" Козицину) моего приказания не выполнил. Вместо себя прислал аж 10 человек, которые отказались копать окопы и заявили, что вообще прибыли только для "сопровождения беженцев в Антрацит". На хрена они нужны "такие красивые"? Панику поднимать? Наш командир отряда их сразу обратно в тыл и отправил - надежды на них ни на грош, только панику способны поднять... Сами позиции удержим. Сил достаточно. Вот только какого черта сотни "донских и кубанских героев" прибыли сюда вообще? Что они защищают в Антраците? С кем воюют? С местным поголовьем кур и цистернами водки? Ничего не изменилось за 20 с лишним лет в нашем "возрожденном козлячестве". Ряженые подонки и мародеры как правили в нем бал, так и продолжают.»

А Пан, який теж на разі «править бал» в Слов’янську, хто: «ряженый», «мародёр», чи вибачте на слові «подонокъ»?

Лена Рубис (Братство)