Видавництво «Ярославів Вал» благословило у світ новий роман Івана Корсака «Борозна у чужому полі».

Це істинно легендарна родина - братів Тимошенків. Старшого брата Степана іменують батьком американської прикладної механіки, Володимир – член уряду Рузвельта, Сергій був міністром шляхів уряду УНР, в еміграції, мешкаючи у Луцьку, обирався послом і сенатором сейму, а ще він започатковував модерний український стиль в архітектурі – в Грузії і Росії, Україні і Польщі, Чехії і Канаді, Парагваї та Аргентині зводилися будівлі за його проектами; храмів поміж тих будівель доля значна. А ще Сергіїв син Олександр був головним архітектором метро в Вашингтоні, зводив хмарочоси в Нью-Йорку, закладав підвалини Товариства українських інженерів Америки...

Роман “Борозна у чужому полі» належить до тих творів, про які кажуть: так, це водночас роман про сучасність. Трагічний Другий зимовий похід розглядається крізь призму неладу, недовіри, а то й драматичного суперництва та протистояння політиків, що призвело державу та їх самих до загибелі.

Не меншої актуальності набуває включення в вітчизняну історіографію імен, які справедливо належать українській науці, але які «прихватизувати» тужаться автори російські. Ба, навіть більше, Степана Тимошенка хотіли б виставити щонайменше малоросом, а як не вдасться, то космополітом, а то й зачислити до російських шовіністів. Насправді цей славетний вчений ніколи не забував рідного краю, разом з Володимиром Вернадським так багато зробив для організації Української академії наук. Доволі показовий епізод відвідин Степаном Тимошенком Центральної Ради, коли Голубович, тодішній голова Ради Міністрів УНР, провів його в переповненому залі і знайшов місце поряд з міністрами. Степан Прокопович деякий час уважно слухав дебати, відвіюючи та відсіюючи, мов на вітрові, словесну полову. Проблеми були непрості, бо більшовицький уряд у Петербурзі зовсім непосильні вимоги виставив. Знайомий уже подавно Володимир Винниченко пропонував деякі корективи у відповідь внести, якесь «полівіння» зробити. Степан Прокопович потім казав йому, що це нітрохи більшовиків не влаштує: їм не «полівіння» треба, вони на всю Україну зуб заточили.

Це повністю відповідає споминам Тимошенка. А ще… чи не сучасна аж надто його заувага?

Цій родині не судилося віддати сповна талан свій непересічний рідній землі, але вони гідно її представляли в близьких і далеких світах.

Новий роман Івана Корсака саме про цю родину.