З першого липня тарифи на водопостачання та водовідвід зросли майже вдвічі (93%). В середньому це ще плюс 36 гривень до витрат середньостатистичної київської сім’ї.  Раптове підвищення цін пояснюється столичними чиновниками різким збільшенням собівартості в роботі водоканалів та неможливістю держави компенсувати додаткові витрати з бюджету країни. Ніби все зрозуміло: важка ситуація з грошима у державі, порожній столичний бюджет... Однак чи можна було уникнути чергового підвищення тарифів? Давайте спробуємо розібратися в системі, яка формує наші платіжки, та яку найближчим часом чомусь ніхто не планує змінювати.

Необхідно уточнити: подорожчання торкнеться і тепла (+40%) і електроенергії. Постачальники виправдовуються стрімким подорожчанням цін на газ, падіння гривні, інфляцією і т.д. Хоча все це схоже на бажання різко підняти свої прибутки в той момент, коли народу не буде до них справи, тут головне країну зберегти. Нагадаю, що існує чітка формула здорової економіки – всі стратегічні підприємства в руках держави, все інше в приватному бізнесі. У нас ця формула, на жаль, не працює…

Постачальники електроенергії. Нагадаємо, що всі Обленерго країни знаходяться у приватних руках. При цьому саму електроенергію виробляють державні підприємства. Однак кінцеву ціну формують саме постачальники. Постачальник накручує від 30% (фактично лише за транспортування). І не забуваємо, що Обленерго є монополістом, тому ви будете вимушені або прийняти його умови, або ставити на балконі сонячні батареї чи вітряк на даху будинку, іншого варіанту просто немає. До речі, дуже багато електроенергії списується, як втрата при транспортуванні. Таким чином просто іде звичайне відмивання коштів в обхід податкової.

Дуже зручним для постачальника є система розраховування тарифів на постачання гарячої води. Так у нас, на відміну від Європи, нарахування іде за спожиті куби води, а не гігакалорії. Тож не важливо скільки води ви злиєте, щоб таки отримати гарячу воду, чи наскільки сильно ця вода буде нагріта. Ви все рівно будете платити ціну за максимально гарячу воду.

З Облгазами ситуація така сама, неприємна, як і з Обленерго. 90% відсотків Облгазів у власності сумнозвісного Дмитра Фірташа. Київенерго належить Ринату Ахметову. Обох навряд чи можна назвати патріотами України, однак два ключових для столиці підприємства належать саме цим олігархам. І, зрозуміло, що саме вони будуть формувати ціну, яка вигідна лише їм. Саме вони, великі друзі Москви, в такий тяжкий час, наносять підступний удар у спину звичайного мешканця столиці.

Що можна зробити в такій ситуації? Можна все змінити, але для цього необхідна політична воля нової столичної та державної влади. Приватизації Київводоканалу, Київенерго та Облгазу проходили зі значним порушенням закону, фактично їх просто передали у приватну власність двом олігархам. Чому ніхто з новітніх можновладців не ініціює процес їх повернення у держвласність? Чому наш мер не б’є на сполох, адже його киян просто обдирають як липку? Чому Київрада просто закриває очі на безпрецедентне підвищення тарифів? Ці питання мають уже сьогодні задавати кияни, інакше і ця влада буде не служити народу, а прислужувати своїм передвиборчим спонсорам.