Тільки-но Сполучені Штати оголосити про черговий пакет економічних санкцій проти Росії,як представники російської еліти, починаючи з президента Володимира Путіна і прем’єра Дмитра Медвєдєва, почали розповідати, що санкціями Росію на коліна непоставити, окрім того вони незаконні, а головне, на думку російських очільників, вони аж ніяк не допоможуть Україні.

В тому ж дусі поспішив висловитися і записний ліберал, колишній міністр фінансів Олексій Кудрін, мовляв санкції не допоможуть, потрібні якісь глобальні переговори, які допоможуть вирішити українську кризу.

Ну, те що ніякої «української кризи» нема, а є неоголошена війна Росії проти України, яка нині розгорнулась вформі спрямування диверсійних груп на нашу територію, обстрілу українських військових формувань замаскованими російськими підрозділами і т.д. Ранішетакого не було, але, скажімо, в часи, президентства попередника Петра Порошенка, велась «митна» війна. Ще раніше вона називалася «газовою». А перед цим «інформаційною».

І так уже триває доволідавно.

Всі 23 рокинезалежності.

Що стосується того, що санкції проти Росії не допоможуть Україні, то в якійсь мірі російські начальники праві. Проте, санкції і не мають на меті, допомагати Україні.

Їхнє завдання віншому.

Примусити Росію, врешті займатися своїми внутрішніми проблемами, образно кажучи, «чисткою сараїв», як казав професор Преображенський в «Собачому серці» Михайла Булгакова. Окрімтого, боротьбою з корупцією, економічним зростанням, освоєнням неосяжних сибірських просторів і т.д. і т.п.

Проте, російській еліті, та й пересічним росіянам, чомусь здалося, що у них дуже багато грошей і тепер можна пограти у геополітику. От мета санкцій, якраз і полягає у тому, щоб продемонструвати, що насправді грошей у росіян вкрай небагато і країна, за висловом самого з Дмитра Медвєдєва запросто може опинитися в 80-х.

Це справді так.

І це, м’яко кажучи, не весела перспектива для Росії. Особливо якщо врахувати, що західзвичайно дуже повільно вводить санкції, але не треба забувати, що скасовує їх він ще повільніше. Російські компанії вже фактично позбавлені доступу західних фінансових ринків, оскільки свої грошей катма, то позичати доведеться в Піднебесної.

Як каже,російський же економіст Михайло Крутіхін: санкції США штовхають Росію в фінансову кабалу Китаю. Справа в тім, що росіяни почали багато затратних проектів, грошей для фінансування не вистарчає навіть з залученням коштів бюджету та конфіскацією пенсійних заощаджень, тому позики неминучі, а крім Китаю, взяти після запровадження санкцій уже немає в кого.

Не дадуть.

Особливо після того, як американці показово оштрафували французький BNP Paribas майже на $10млрд за порушення режиму санкцій.

Єдиний недолік економічних санкцій, те, що вони повільно діють.

Скажімо, СССР вторгся в Афганістан в кінці 1979 року (між іншим, війною це не називалося, а наданням інтернаціональної допомоги), санкції почав запроваджувати ще уряд президента Джиммі Картера у 1980-му. Продовжив Рональд Рейган у 1981-му, потім були досягнуті домовленості з Саудівською Аравією про збільшення обсягів постачання нафти і вже у 1984 році у СССР почалися проблеми з фінансуванням бюджету.

Спочатку подумали, що якось перетовчемось, а потім довелось оголошувати перебудову. 

Більше того, ні розпускати СССР, ні відпускати на волю Східну Європу ніхто незбирався. Проте, вже у 1989 році СССР готовий був на будь які умови Заходу,тільки щоб допомогли вирішити проблему фінансування бюджету, зокрема дали грошей на закупівлю продовольства. В результаті, вже до кінця 1991 року, яккажуть росіяни «здали» і все. І не тільки Східну Європу, але й сам СССР. Проте,від проголошення США перших санкцій і до зустрічі у Віскулях пройшло 12 років. У США змінилося 3 президенти. В СССР 4 генеральні секретарі КПРС. Але, платити по рахунках попередників довелося сповна…

Тому, коли Дмитро Медвєдєв згадує про «повернення у 80-ті», це звучить, м’яко кажучи похмуро...

Стосовно ж того, що санкції не допоможуть Україні, росіяни праві. Проте, ще раз доводиться сказати, вони, не для цього приймаються.

Чи може бутищось, ефективніше за санкції?

Так, є.

Для зручності, просто посилені санкції до уваги не беремо. Окрім того, розмови про опору на власні сили звучать дуже приємно для вуха патріота і тішать національну гордість, але якщо допустити лобове зіткнення з Росією один в один, то це закінчиться для України дуже трагічно.

За великим рахунком, те що робить зараз керівництво держави стратегічно правильно, хоча у питання тактики можуть бути різні підходи.

Так от, що стосується, сильнодіючих факторів, потужніших за санкції, то вони безумовно є.

Для зручності, зупинимося на п’яти.

По-перше, військова підтримка країн НАТО, або навіть тільки США. Про це довго мріяли,не тільки воїни УПА після 1945 року, а й усі мешканці Східної Європи від Берлінадо Будапешта, які сподівалися спекатися російського впливу. На жаль, як і в ті славні часи, повстанці виборювали Україну, сподіватися на такий подарунок недоводиться, хіба росіяни зовсім втратять розум і відважаться на пряме вторгнення. 

Проте це малоймовірно, надто вже зручна схема надання «інтернаціональної» чи «братської» допомоги.

По-друге, більший подарунок ніж санкції, могли б зробити Україні Китай, або Японія (втім, можливо і обоє разом) якби вирішили негайно відновити історичнусправедливість і повернути собі споконвічні китайські землі понад рікою Амур,Курильські острови, а також і острів Сахалін. Звичайно, до 1945 року, за Портсмутським миром Японія володіла тільки південною половиною  Сахаліну, але якщо зараз вона вирішить забрати увесь острів, то на планеті Земля ніхто (окрім, звісно,  громадян Російської Федерації) особливо необразиться.

По-третє, велику допомогу Україні могли б надати самі росіяни, якби їм вистачило розуму і відваги влаштувати в себе революцію, чи принаймні добрячий Майдан. Доречі, це не така вже й фантастична справа як комусь може видатися. Тільки напротязі останніх 100 років росіяни тричі влаштовували в себе в країні революцію, коли надходить момент, то в руйнівному революційному запалі їм немає рівних на планеті.

По-четверте, звичайно не слід забувати, що Росія найбільша в світі і при цьому вкрай технологічно відстала держава, а на нашій планеті бувають всілякі природні різноманітні катаклізми. Цунамі, тайфуни, лісові пожежі і всяке таке інше. Всього лишень 4 роки тому пожежі в лісах та наторфовищах навколо Москви  увігнали Росію в ступор. Це звичайно парафія Господа Бога, або його величності випадку, але безумовно, це була б більш ґрунтовна допомога, ніж санкції Заходу.

Ну і по-п’яте, зміна політичного лідера в Росії дуже посприяла б деескалації напруги і стабілізації ситуації не тільки в Україні, але й на Заході Євразійського континенту. Принаймні на це були б непогані шанси. Як не крути, а доки Йосип Сталін топтав ряст, то йому постійноне давали спокою то мрії про військові бази в Туреччині, то доля Корейського півострова, то лікарі-шкідники. Тим хто жив у 1953 році здавалося, що так буде тривати вічно, а виявилося, що нічого вічного на нашій планеті нема...