Сьогодні найбільша італійська газета «Corriere della Sera» опублікувала статтю власного кореспондента в Україні Lorenzo Cremonesi: «Так був збитий літак».

Журналіст, перебуваючи на місці падіння решток малайзійського Боїнга, поспілкувався з бійцем «Оплоту», 31-річним шахтарем, жителем Торезу, який в невимушеній розмові розповів про збитий літак.

Нижче подаю переклад частини статті, в якій йде мова про цю сповідь. На фото LaPress - бойовик "Оплоту"

«Ми збили київський літак, сказали нам керівники: ми думали зустріти українських пілотів, натомість натрапили на тіла цивільних». Так у своїй розповіді-викритті розповідає кореспонденту один з проросійських бойовиків незадовго після збиття малайзійського Боїнгу, що вилетів в четвер з Амстердаму. 

«Ми думали, що маємо воювати з українськими пілотами, які тільки що приземлилися з парашутами, натомість побачили тіла цивільних. Багато нещасних залишків тіл разом з багажем, які не мали нічого військового». Ці слова бойовика «Оплоту», з яким зустрілися вчора в обід на цементних лавках вокзалу Торезу, біля вагонів з рештками тіл загиблих є викривальними.

Викривальними, тому що він їх вимовляє в абсолютно природній спосіб, не задумуючись, після розповіді про недавній візит до тіл делегацією міжнародних інспекторів, на завершення довгої розмови, в якій пояснює завдання своєї групи, яка охороняє вагони. В той же час, ці свідчення-викриття важливі у їх невинній простоті. Насправді, вони могли б надати нові докази до тези, яка звинувачує проросійських бойовиків у помилковому пуску ракети-вбивці, думаючи, що вони ціляться у військовий літак Києва.

«В четвер, після обіду, наші командири віддали нам наказ вантажитися на машини з боєприпасами та амуніцією у великій кількості. Декілька хвилин перед тим, може 10, ми почули потужний вибух в небі. «Тільки що ми збили київських фашистів»,- так нам сказали, наказавши бути обережними, з огляду на те, що принаймні частина екіпажу вистрибнули з парашутами – було видно білі об’єкти поміж хмарами. Можливо, потрібно було вступити в бій, щоб їх затримати» - пояснює солдат. 

Він має наказ не говорити свого імені і військового звання. Не говорять цього і його колеги, близько десятка, залишки «Оплоту». Вони стоять на варті між залізною дорогою та в’їздом до Торезу.

Все ж таки наш співрозмовник розповідає, що йому 31 рік, живе в Торезі, а в цивільному житті працює шахтарем.

Потім радо фотографується, показуючи пломби тільки що накладені на трьох вагонах інспекторами ОБСЄ. Зібрано 282 тіла, четвертий вагон залишається відкритим для збору останніх тіл. Солдат настоює, що ця зона є безпечною: «Ми добре виконуємо нашу роботу. Навіть європейські комісари задекларували, що тіла зберігаються в задовільному стані, у вагонах температура від 0 до – 5.» Потім продовжує свою розповідь про день трагедії. «Разом з моїми солдатами ми намагалися знайти парашути на землі та на деревах. В один момент я побачив шматки тканини. Коли я їх підняв, то побачив тіло дитини. Вона мала не більше 5 років. Лице було повернуте до землі. Це було жахливо. Тоді я зрозумів, що це був пасажирський літак. Не військовий. І ці всі мертві – цивільні. Порозкидані валізи лише підтвердили знахідку.» З того часу «Оплот» постійно перебував на місці трагедії. Спочатку, як перша група з пошуку тіл, потім – як охорона уламків літака, і на кінець – як охорона вагонів з мертвими.

В той же час, його співслужбовці не мають жодного почуття вини і заперечують слова їх командира, надаючи офіційну версію: «Очевидно, що це не ми збили літак. Ми не маємо засобів, що можуть уражати ціль на такій висоті. Це злочин, який вчинили бандити, що підпорядковуються Києву. Було легко для їх винищувача збити пасажирський Боїнг.»