Сьогодні українцями майже втрачено звичку читання.

На жаль, ми маємо 90-ті роки як провал – не видавалося книжок. Цілих 10 років новинок не було, і виросло покоління дітей, яким уже по 30 років, і які за весь час навчання в школі, грубо кажучи, не бачили жодної книжкової новинки, не чули, як говорять про книжки, і виросли в стані справжньої книжкової депресії, у книжковому голоді. І от сьогодні цей демографічний провал, це покоління 30-літніх, яке формує купівельну структуру і є найбільш активними покупцями, просто не звикло купувати книжки. Взагалі ніякі.

В цьому головна демографічна проблема.

У нас є достатня кількість кваліфікованих видавців, які приблизно знають, що треба робити. І якщо уряд іде на співпрацю, а не робить вигляд, що цієї проблеми нема, коли задача стоїть не в тому, щоб від нас відмахнутися, а в тому, щоб знайти вихід із ситуації, то вихід завжди знайти можна: як акуратно, ніжно притиснути російський імпорт, щоб нікого не образити при цьому, і як сприяти вітчизняному книговидавництву, при цьому не витрачати на нього бюджетних коштів. Бо зрозуміло, що зараз є важливіші задачі.

Але події на сході і в Криму показують, що якщо не займатися гуманітарною політикою, не вибудовувати культурну інфраструктуру, то буде не тільки демографічний провал, а цілі регіони, в яких панують «ватніки» і «колоради», тобто люди культурно дезорієнтовані. Люди, які не відрізняють добро від зла. А добро від зла нас вчить відрізняти в тому числі і книжка як продукт щоденного культурного раціону. Це її професія – вчити відрізняти добро від зла, брехню від правди.

Ну от, погляньмо на регіони, які найгірше у нас забезпечені бібліотеками в Україні. На останньому місці по забезпеченню бібліотеками – місто Севастополь. Там усього 0,38 бібліотек на 10 тис. населення. На другому з кінця місці – Донецьк і область, де показник – десь 1 з копійками. На третьому з кінця місці – Луганська область, і на четвертому з кінця місці – Крим. Причому різниця в кількості бібліотек, а відповідно – і в культурному рівні населення, дуже суттєва: якщо в Донецькій області приблизно одна бібліотека на 10 тисяч людей, то в Тернопільській області цей показник сягає 10,7, тобто майже 11 бібліотек на 10 тисяч населення.

Ви уявляєте собі цей розрив? Вдесятеро більше бібліотек на заході, ніж на сході. І що ми маємо? Ми маємо зараз якраз ці найбільш проблемні регіони. Як це не дивно, саме там, де нема бібліотек.

А потім нам розповідають, що є важливіші речі, ніж видавництво книжок. Будь ласка – зараз ми маємо результати такого ставлення до культурної політики.

Більше того, хоч статистику зараз підбивати важко, варто визнати, що, незважаючи на засилля російських книжок на вітчизняних прилавках, після Євромайдану смакові зсуви уже видно навіть в українській палітрі. Зараз значно більшим попитом користується література історична, література про визвольні змагання, література українознавчого й україноцентричного напрямків, а також відверто політична література.

Тобто те, що можна вважати боєзапасами в інформаційній війні, сьогодні виривається в топи продажів. І це при тому, що вже багато років війну за прилавки українська книга безнадійно програє.