У п'ятницю в уряді традиційно засідає урядовий комітет. І я збиралася озвучити цю інформацію перед Арсенієм Яценюком. Однак замість комітету, було скликане засідання уряду, на якому по відомим причинам Яценюка не було...

А інформація дуже актуальна. Ціна питання: 1 млрд. грн. для державного бюджету. Отож мушу озвучити публічно, в нинішніх умовах, це певно єдине, що може допомогти.

Мова йде про пальне Сергія Курченка, яке в свій час було придбане за вкрадені януковичами у держави кошти, ще й імпортоване в Україну без сплати податків. МВС арештувало 75, 5 тисяч тон нафтопродуктів Курченка, з яких левова частина, майже 66 тисяч тон нині зберігається в резервуарах Одеського нафтопереробного заводу, який також в свій час був куплений групою "СЄПЕК" Сергія Курченка. Коли младоолігарх втік з України право на завод раптом заявив російський "Путін- банк" (автор має на увазі ВТБ). Мовляв, Курченко встиг передати Одеський НПЗ "ВТБ-банку" в заставу під кредит в розмірі 300 млн. доларів.

Підприємством нині керує росіянин Марк Епштейн, який вважається людиною Євгенія Калініна – топ-менеджера в бізнесі Курченка. Це підтверджує і запис розмов Курченка з Коломойським, який нещодавно був оприлюднений в інтернеті, де С.В. щиро зізнається, що продовжує контролювати НПЗ. "Я там залишився", -каже він Коломойському. Отже Курченко тримає руку на пульсі НПЗ і логічно, що інтереси держави в такій ситуації під загрозою.

Зокрема, є інформація, що частина арештованих нафтопродуктів вже вкрадена. А як може бути інакше? Контролювати зберігання арештованих нафтопродуктів Курченка на заводі, який до сих пір контролює Курченко під прикриттям ВТБ-банку НЕМОЖЛИВО.

Саме тому урядовий уповноважений підтримала ініціативу міністра МВС Арсена Авакова про якнайшвидший продаж пального. Однак для цього потрібна постанова уряду.

Адже вироку суду по справі Курченка не має, і не відомо, коли він буде. Сімейна банда, в тому числі і Курченко, прекрасно себе почувають в Москві і не має механізмів примусити їх стати перед українським судом. А нафтопродукти тим часом ризикують "випаруватися" повністю. Єдиний шлях зберегти цей ресурс в інтересах України – продати пальне до рішення суду і гроші направити в бюджет.

Саме тому побачив світ проект постанови: "Про затвердження порядку реалізації речових доказів у кримінальному провадженні, зберігання яких стороною обвинувачення через громіздкість неможливе без зайвих труднощів".

Проектом передбачалося, після дозволу суду на продаж арештованого майна, воно буде передаватися на реалізацію ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ, визначеному Міністерством економіки з наступним продажем на біржі або аукціоні. У випадку, якщо Курченко раптом виграє суд у держава, вона мусить повернути йому кошти отримані від реалізації пального.

Однак після народження проекту постанови почалася справжня війна, щоб не допустити її прийняття. Мене почали звинувачувати в...корупції, з'явилося купа публікацій направлених на дискредитацію постанови. Це затримало її проходження через Кабмін.

А тепер мені стало зрозуміло в чиїх це було інтересах. Справа в тому, що Курченко працює над схемою викрадення арештованого пального.

Коли в уряді з'явився перший проект постанови, що регламентував продаж пального Курченка, менеджери младоолігарха в Одеському НПЗ заметушилися. Зокрема, Одеське НПЗ почало інформаційну кампанію в якій погрожувало Одесі... техногенною катастрофою.

В одеські органи влади полетіли листи, в яких завод наполягав на необхідності провести плановий ремонт резервуарів, мовляв інакше може статися вибух пального. А щоб відремонтувати резервуари звісно потрібно звільнити їх від арештованого палива Курченка.

"Звертаю увагу на близькість розташування ПАТ "Одеській нафтопереробний завод" до міста Одеси з мільйонним населенням, що створює без проведення вищезазначених заходів, ризики, пов'язані з можливістю нанесення шкоди навколишньому середовищу майну та здоров'ю людей", – такі листи були надіслані від НПЗ у великій кількості відповідальним за Одесу посадовцям.

Хитрий хід. Посадовців такою заявою заганяли в глухий кут: вони не можуть не відреагувати, коли мова йде про теоретичну, але загрозу життю та здоров'ю цілого міста.

В цей же час Одеський НПЗ уклав договір з київським ПП "Дімекс-У", яке взяло на себе обов'язок вивезти пальне Курченка з території НПЗ, транспортувати до місця зберігання, зберігати та повернути.

А тепер нагадаю – мова йде про 66 тисяч тон нафтопродуктів. Це величезний об'єм!!! Отож урядовий уповноважений вирішив завітати в гості до серйозної фірми, що готова взятися зберігати пальне на час ремонту резервуарів.

В договорі з НПЗ та в Єдиному реєстрі підприємств було вказано, що "Дімекс-У" розташований в Києві, на вулиці Червоноткацька, 94, офіс 201. На перевірку, це виявився офіс ТОВ "Елбі Україна". Телефони вказані в Єдиному реєстрі підприємств, як телефони "Дімекс-У" також виявилися телефонами "Елбі України". На місці мені розповіли, що дійсно колись така фірма, як "Дімекс-У" у них працювала (займалася торгівлею новими та уживаними автомобілями), але припинила свою діяльність 2 роки тому.

Я зв'язалася з засновником "Елбі" болгарин Пєтаром Бакоєвим, що був до 2012 року також директором ПП "Дімекс-У", і з'ясувала, що він нічого не знає про долю ПП "Дімекс-У" після свого звільнення з посади директора. Засновників перевірити не вдалося, бо єдиним засновником "Дімекс-У" виявилось болгарське підприємство "Дімекс-трейдинг".

Отже, урядовий уповноважений так і не знайшла жодних кінців фірми, яка буде вивозити нафтопродукти Курченка (66 тисяч тон) з Одеського НПЗ, щоб "врятувати" від техногенної катастрофи Одесу.

А чи знайдуть ці кінці слідчі, якщо ці 66 тисяч тон не повернуться на Одеське НПЗ після ремонту резервуарів? А чи знає болгарський засновник "Дімекс-У" ТОВ "Дімекс-трейдинг" якими справами зайнялася, колись заснована ними структура в Україні?

І ще зауважу, що спеціалізація "Дімекс-У" – торгівля новими і уживаними автомобілями, а не вивіз та зберігання 66 тисяч тон пального. Знов таки звідки у структури, що має фіктивний офіс місце для зберігання 66 тисяч тон пального? До речі, в договорі з НПЗ місце зберігання не зазначено. Зате зазначено, що "Дімекс-У" вивозить пальне в резервуарах, що належить НПЗ. Тобто фірма нічого свого не має. Тобто паливо вантажиться в щось, що належить Курченку-Путін-банку... А потім куди?

Отже, висновок: якщо паливо пропаде у слідства навіть не буде зачіпки, де шукати його сліди.

Очевидно ми маємо справу з підготовкою шахрайської схеми, мета якої залишити Україну без 1 млрд. грн. доходів від реалізації палива Курченка.

До таких невтішних висновків мене підштовхує, ще один факт. А саме: директор НПЗ Марк Епштейн (близький до Курченка) найняв київських юристів, щоб зняти себе відповідальність за залякування одеської влади техногенною катастрофою. Тобто листи, в яких йдеться про загрозу вибуху пального Курченка розсилаються в органи влади та слідства не за підписом директора, що було би логічно, а за підписом "представника заявника Антона Гарматюка". Боюся, це робиться для того, щоб в майбутньому Епштейну не довелося розповідати слідству чи були в нього справді підстави лякати Одесу техногенною катастрофою, щоб отримати дозволи на вивіз пального Курченка. Саме тому, очевидно ця відповідальність була перекладена на найнятого юриста. При чому знайти юриста для таких справ – простіше простого. Юридичні фірми України "всеїдні" і не переживають за свою репутацію: без жодних заперечень ведуть справи в яких страждає інтерес держава.

Зокрема, цікавий факт – адвокат Гарматюк Антон, що нині представляє інтереси Одеського НПЗ в часи Януковича був засновником цілого переліку фірм, де директором значилася Лариса Янез Пуга.

Високий суд Північної Ірландії визнав цю пані винною у рейдерському захоплені в 2010 році універмагу "Україна" в Києві, в якому вона приймала активну участь разом з групою юристів близьких до родини покійного Василя Джарти та тодішнього міністра МВС Анатолія Могильова.

До речі, універмаг "Україна" був "по безпределу" "віджатий" у Ірландського державного банку IBRC. А робилося рейдерське захоплення в інтересах Сім'ї Януковича. Ці факти були публічно оголошені на тому ж таки суді в Ірландії. Виявилося, що рейдери оформили універмаг на ТОВ "Зеніт" та ТОВ "Елегант інвест". Другу фірму заснував Нікіфоров Дмитро Юрійович. Він же в цей момент заснував та керував ВАТ ЗНКІФ "Домінанта". В ті часи, коли рейдери забирали "Україну", 94, 4 % цієї компанії належало фірмі "Танталіт" (номінальному власнику "Міжгір'я").

А "Зенітом" керував Артем Басмаджан, який в той же час банкротив в інтересах Захарченка та Януковича родовище золота в України.

Отже адвокат, що нині взявся допомагати Одеському НПЗ "рятувати" місто від техногенної катастрофи мав в минулому спільну діяльність з Ларисою Янез Пуге, у якої, як бачимо, не найкраща репутація, як для країни після Майдану.

Однак не відомо чи мають ці зв'язки безпосередній стосунок до нашої справи. Хоча це свідчить, що українські юристи не переживають за свою репутацію і 100% не здадуть клієнта навіть, якщо будуть впевнені, що обслуговують схему пограбунку держави на 1 мільярд.

Всі ці факти разом демонструють, що паливо Курченка треба якнайшвидше продати.

Тому надзвичайно потрібна постанова, що дозволить продаж арештованого майна (зберігання якого через громіздкість або з інших причин визначених у кримінальному процесуальному кодексі України не можливо без зайвих труднощів або якщо витрати по зберіганню його державою співмірні з вартістю майна).

Мене критикують, що після прийняття такої постанови можуть бути зловживання. Що постраждає бізнес та громадяни чиє майно "по безпределу" буде реалізовуватися до вироку суду. Хоча насправді, порядок реалізації, який закладений в постанову, досить важкий, щоб будувати корупційні схеми "віджиму" майна.

Адже постанова не дає право міліції чи митниці реалізовувати арештоване майно. Воно реалізовується через державне підприємство визначене Міністерством економіки. Також зауважу, що нинішній порядок реалізації конфіскату після рішення суду дає куди більше можливостей грабувати підприємців та простих людей.

Наприклад, знаю історію, як у одного підприємця митниця "віджала" вітрильну яхту. Яхта мала панамське громадянство, і раз в рік мусила перетинати митний кордон України. Однак митник дав дозвіл лише на півроку. Насправді, це був розрахунок, що власник яхти не зверне увагу на дату, бо звик до річного терміну. Так і сталося. При чому, яхта не могла вийти у визначені митницею строки, бо ранньою весною Чорне море для легких вітрильних яхт не дуже судохідне. А тут ще й трапилася пожежа в якій постраждав кораблик. Однак митники виявилися невблаганні – конфіскували судно. А суд дуже швидко "обслужив" митників...

Отже,у в Україні такі суди, що для того, щоб пограбувати середній бізнес або простого громадянина зовсім не потрібна постанова, яка дозволяє реалізувати арештоване майно до рішення суду.

Зате, ця постанова потрібна, щоб держава змогла хоча б економічно покарати злочинців корупціонерів великого калібру. Адже зрозуміло Росія не видасть нам ні Януковича, ні Курченка. Розслідування їх злочинів та суди логічно затягнеться на роки. В такій ситуації державі вигідно продати їх активи, які вони не змогли вивезти з України. Щоб кошти пішли в державний бюджет нині-коли вони найбільше потрібні Україні, а не тоді, коли продавати буде нічого. Адже якщо ми будемо тягнути з продажем нафтопродуктів Курченка, вже зараз ясно, що, коли буде рішення суду, ми вже не знайдемо і сліду палива.

.

Тому потрібна постанова, яка регламентуватиме продаж цього пального зараз. А, як її тепер узаконити? Що робити зараз, після розвалу коаліції, що ставить хрест на роботі уряду? Курченку пити шампанське, а урядовому уповноваженому?

Адже скільки, ще нагальних справ накрилося, окрім цієї постанови...

Ось, наприклад, ще одна моя трагедія. Я довгий час працювала над тим, щоб уряд прийняв постанову, що знищить корупційну монополію "батька тендерної мафії" Антона Яценка в сфері оцінки для цілей оподаткування.

Проект постанови був розроблений урядовим уповноваженим та мінюстом ще місяць тому. Однак в Кабміні довга бюрократична процедура проходження постанов, зокрема погодження різними міністерствами.

Сьогодні нарешті постанова мусила вийти на урядовий комітет, а в наступну середу – на засідання уряду. Однак урядовий комітет накрився. І найгірше, що кабмін в статусі в.о. не може приймати постанови. Це моя особиста трагедія, адже це означає, що схема Яценка буде працювати. Отже я програла в боротьбі з мафією.

Особисто важко це пережити. Для мене це було принципове питання. Я давно воюю з Яценком – генієм легалізації корупційних схем. Колись в 2008 році я успішно зарубала його схему пограбунку підприємців,які пересилали звіти в податкову в електронному вигляді. Вдалося це зробити журналістськім розслідуванням. Юлія Тимошенко, яка тоді була прем'єром, прочитавши публікацію в "Українській правді" відреагувала і зупинила "безпредел", який був організований тодішньою податковою. Схема Яценка тоді працювала лише 5 днів, однак я виявила, що за цей час він встиг зібрати з підприємців 20 млн. грн.

Нинішня схема Яценка працювала 20 днів кабміну Азарова і вже чотири місяці працює при новому уряді. Я підштовхувала проходження постанови бюрократією кабміну, як могла. Дізнавалася де постанова застрягла, дзвонила міністрам просила прискорити погодження, і в результаті не встигала...

Тому для мене те, що відбулося у Верховній Раді, а саме розвал коаліції – КОНТРРЕВОЛЮЦІЯ.