MENU

Держава дала нам зброю і боєприпаси, все інше дали нам люди

991 1

Субота та неділя вже декілька місяців для мене, як і для тисячі інших волонтерів, – "батьківський день" для Збройних Сил України.

Батьківський, тому що пригадую своє дитинство: знаходячись у піонерському таборі, з нетерпінням чекав у суботу чи неділю приїзду батьків. Адже вони завжди приїжджали з подарунками, з різноманітними ласощами, цукерками, шоколадом, фруктами.

Сьогодні країна, волонтери стали такими "батьками" для наших героїв на Східному фронті. Кожного дня невеличкі струмочки та потічки волонтерської допомоги зливаються в досить потужний потік тилового забезпечення. І неважливий конкретний внесок кожного окремого волонтера, головне бажання допомагати, бути корисним.

Наприклад, я із своїми друзями в якості підшефних обрали батальйон "Київ-1": там мої побратими з Майдану, з багатьма з них ми пройшли Революцію Гідності. Регулярно возимо їм гуманітарну допомогу: бронежилети, їжу, спорядження, два рази вдалося привезти легкові автомобілі, адже батальйон був практично без автівок.

Але зараз не про це, а про окремі враження із зони АТО.

Враження перше: найкраща агітація проти сепаратистів та російських найманців – це мирне життя. 

До цього був у Слов'янську 12 липня. Місто тоді справляло дуже гнітюче враження: практично на кожному перехресті залишені блокпости, завалена барикадами держадміністрація та міськвиконком, обірвані тролейбусні лінії, сліди від куль, закриті магазини, води та електрики в квартирах немає.

Сьогодні, через два тижні потому, ситуація докорінним чином змінилася: працюють магазини, хоча ціни там ще дещо вищі, ніж у нас в Києві, розчищені вулиці, практично весь Слов'янськ з електрикою та водою, незабаром обіцяють пустити тролейбуси.

А саме головне – при в'їзді у Слов'янськ є два красивих озера: шикарні курортні місця. Сьогодні там відпочивають люди. Не лише місцеві жителі, а й наші військові, які звільняли це місто і зараз там знаходяться. Вони плавають та загорають.

 

Мирне життя повертається до міста. Хоча іноді в такій гротескній формі: поряд у купальниках та плавках місцеві жителі та озброєні українські вояки. Правда, це вже нікого не бентежить.

Остання плітка, яка гуляє Слов'янськом: хлопці зі Збройних Сил – це наші захисники, вони допомогли звільнити від сепаратистів місто, воно ожило, запрацювало. Але ми боїмося, що коли вони підуть, то прийде "Правий сектор" і нас всіх постріляє.

Сюр по повному.

Враження друге: про те, як українці замінили собою державну машину, яку ж самі і побудували. 

Так сталося, що цього разу ми побували не лише в батальйоні "Київ-1", а з'їздили до батальйону "Київська Русь", який зараз дислокується на горі Карачун. Справжній Батя, комбат, Олександр Гуменюк, якого дуже поважають бійці, сказав геніальну фразу: "Держава дала нам лише зброю та боєприпаси, все інше нам дали люди".

Дійсно, бронежилети, засоби зв'язку, автомобілі, продукти – все привозять волонтери. Про неабиякий господарський хист командира та реальну допомогу свідчать гори картоплі та цибулі, складені біля їдальні.

Висновок з цього і оптимістичний, і песимістичний одночасно.

Ми – українці, дуже дивні люди. З одного боку, ми створили корупційну, бюрократичну державну машину, яка не здатна забезпечити Збройні Сили. Та і в іншому ця машина не справляється.

З іншого – самі абсолютно добровільно замість цієї державної машини виконуємо її функції. І виконуємо доволі успішно.

Враження третє: про зрадників.

Вдень у звільнених містах все дуже пристойно: місцеві посміхаються, говорять, що Україна єдина та радісно махають руками услід авто з київськими номерами.

Правда вночі на горі Карачун регулярно стріляють. При проїзді зеленки вояки нервово реагують на кожний рух.

Переважна більшість депутатів та місцевих очільників співпрацювали з російськими найманцями і намагаються і зараз їм потихеньку допомагати.

Опиратися на місцеву владу наші військові не можуть. Водночас, власних розпорядчих повноважень у військових немає, дуже важко проводити оперативну роботу серед місцевих, а місцева міліція переважно була на боці сепаратистів.

До речі, якщо був би введений військовий стан, то ситуація б докорінним чином змінилася. Це б надало нашим військовим додаткові можливості контролювати ситуацію у звільненій місцевості на цілком легальних підставах. Отака ціна (далеко не вся) не введення воєнного стану.

P.S. Дякую за фото, що були зроблені та люб'язно надані Богданом Бортаковим.

Ігор ЖДАНОВ


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі

Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини