Роботи з відновлення школи в селищі Семенівка у Слов'янську розгорнулися на повну. Про початок робіт я вже писав у своїй авторській колонці тут на УП. Тепер у цьому може переконатися кожен, хто має доступ до Інтернет. У школі встановлені веб-камери. Сигнал передається супутником та виводиться на головну сторінку Ощадбанку.

Якість зображення, звісно, бажає кращого. Проте зважте, що кабельного Інтернету в Семенівці немає. А через супутник сигнал доходить дещо гірше.

Для мене особисто і для Ощадбанку наразі ця школа – будмайданчик N1. Свого роду наріжний (він же і перший) камінь у відбудову Слов'янська. Віконечко миру й промінчик світла у поки ще похмурій повоєнній дійсності цієї звільненої частини Донбасу, де вночі ще можна почути поодинокі постріли. Це нацгвардійці затримують терористів-самітників, які просочилися із зони бойових дій.

Переконаний, що незабаром на сході нашої країни постріли припиняться повністю і місто за містом, село за селом перетворяться на подібні майданчики, як біля Семенівської школи. Тоді морок війни піде в небуття, а світлом миру будуть огорнуті не лише відбудовані міста й села, але й душі людей, які пережили всі ці жахіття.

Для цього потрібно зовсім небагато. Нехай той, хто має можливість, просто візьме під опіку свою школу, садочок чи лікарню. Це так само важливо сьогодні, як і допомагати нашим хлопцям на передовій АТО чи важко пораненим бійцям у шпиталях.

Бо все це і є ми – Україна. Це наше колективне свідоме, яке встало з колін у весь зріст за свою свободу. Це наше суспільство, наша країна, за яку ми боремося і яку захищаємо. І навіть ті, які поки нас не розуміють і, перебуваючи по інерції в полоні ворожої пропаганди, співчувають терористам, мають побачити і переконатися в щирості наших дій. Що ми це робимо в тому числі і для них, бо все одно вважаємо їх своїми співгромадянами. Вони помилилися. І ця помилка, на жаль, дорого обійшлася. І їм, і нам. Їм треба наша допомога, щоб її виправити. Бо чим скоріш звільнені території буде відновлено з руїн, тим ми ближче до нашої остаточної перемоги й так жаданого всіма нами миру. Тим ми ближче до тієї країни, про яку мріяли наші діди й прадіди, про яку мріємо ми і якої бажаємо нашим дітям. Це урок для всіх нас. Іспит, який маємо скласти, і стати після цього інакшими. Більш зрілими, сильними і мудрими.

А тепер на конкретному прикладі продемонструю ціну питання відбудови. Попередній кошторис відновлення Семенівської школи становить 1,3-1,5 млн. грн. Сюди входять роботи та будматеріали для заміни понад 100 склопакетів, 25 дверей, зруйнованого мінометними снарядами даху, заміни електропроводки, оздоблення та фарбування внутрішніх і зовнішніх стін, модернізації опалення, облаштування нового комп'ютерного класу, благоустрій прилеглої території з установкою дитячо-спортивного майданчика. Можливо, щось дрібніше забув. Але основне все-таки перерахував.

Де взяти кошти? Позавчора я підписав рішення про продаж автомобіля LEXUS LS 460 2011 року.

Це службова машина для голови правління Ощадбанку, якою за чотири місяці так і не скористався, бо їжджу на власній. Наразі подібна модель на сайтах продажу зужитих авто виставлена за ціною 55-60 тисяч доларів, тобто близько 700 тисяч гривень. А це половина вартості відбудови школи в Семенівці.

Якби так вчинили топ-менеджери бодай 10-ти банків або великих компаній, які прекрасно і комфортно можуть пересуватися власними авто, то скільки шкіл і садочків у Слов'янську можна було б відбудувати ще?

Арифметика тут проста, як для першокласника: LEXUS + LEXUS = школа.