Минулого тижня в Україні сталися дві резонансні події. Як сніг на голову ми почули новину – вбито мера Кременчука Олега Бабаєва і скоєно напад на будинок мера Львова Андрія Садового. Такого зухвальства Україна вже давно не бачила. Не відкрию секрет, якщо скажу, що цих міських голів жителі називають чи не найкращими мерами за всю історію. Тож що означали ці напади і чи слід боятися іншим мерам?

Багато кому такі резонансні справи нагадали лихі 90-і. Але, якщо тоді вбивали через бізнес, зони впливу та контролю, то випадки з Бабаєвим і Садовим дуже далекі від кримінальних розборок. Тут іде мова про цілеспрямоване бажання викоренити з української влади чи не єдиних реформаторів, лідерів думок та поплічників Президента. Аж до фізичного знищення. Це яскравий приклад залякування, попередження і натяк всім іншим мерам – «Наступним можеш стати саме ти!» або «А ти б міг бути вдома в цей час, а не на відпочинку в Карпатах».

Це відверта спроба «відрубати» руки Президенту. Бо саме міська влада має стати провідником ідей Президента та реалізатором їх на місцях. Тим більше Олег Бабаєв мав невдовзі зайняти крісло губернатора Полтавщини. А значить рівень довіри до цієї людини був високим. Бо область є «буферною» - між мирною Україною і Донбасом, де ведеться війна.

Не хочеться робити негативні прогнози, але це може стати початком дестабілізації ситуації в країні через знищення мерів – лідерів громадської думки, тих, хто може стабілізувати ситуацію в місті, заспокоїти, підняти дух.

Зрозуміло, що така резонансна справа має бути розслідувана і винні знайдені. Але як у всіх гучних вбивствах здебільшого знаходять виконавців, а от замовників… Хоча напевно що всі здогадуються, хто хоче ще більше дестабілізувати ситуацію в країні...