У цій статті спробую пояснити чому не можна жаліти попсову публіку, яка як мавпочка метається між російським кривавим баблом та української припискою, яка для них суцільний тягар.

У цій статті спробую пояснити чому не можна жаліти попсову публіку, яка як мавпочка метається між російським кривавим баблом та української припискою, яка для них суцільний тягар. 

Тема вже всім порядком остогидла, але закрити її треба. 

Звідусіль чуються голоси людей, які говорять, що мовляв не треба лаяти Ані Лорак і не треба лаяти Потапа. І іншу попсову братію не треба чіпати. Мовляв є проблеми серйозніші, і що з артистів взяти, їм по роду занять належить бути продажними. 

Сама по собі логіка вельми дивна. Зазвичай намагаються не чіпати гавно. Я не думаю, що артистам сподобається така турбота, тому в надії на те, що вони все-таки не гавно і чіпати їх можна і потрібно, спробую пояснити ситуацію як я її бачу. 

Ані Лорак вимагає залишити її в спокої, її попсові друзі силіконовими грудьми встають на її захист. Не чіпайте її, вона артистка, натура витончена і в політику не лізе. Потап навіть договорився до того, що мовляв Вакарчука теж треба засуджувати за рекламу МТС. Цікаво, він усіх українців вважає ідіотами або тільки тих, хто слухає його недолугі песнопенія? 

Я не думаю, що націоналістам з Правого Сектора так вже цікава Ані Лорак. Думаю, що мотивація тут зовсім інша. Йде війна, а під час війни всі загострюється. Війна дуже зла тітка, вона чесно показує всім нам хто є хто в цьому житті. Хто Людина, а хто Гавно Продажне та Лицемірне. 

Щоб перемогти у війні, суспільству потрібно напружити свої зусилля максимально і обрушити ці зусилля не тільки на ворога зовнішнього, а й на внутрішнього, тобто на зрадників. Більш того, для перемоги потрібно знищити не тільки зрадників, а й тих, хто сприяє ворогу. Простіше кажучи прибрати слабку ланку. 

Ані Лорак швидше за все хороша дівчинка, яка любить красиві сукні та цукерки. Вона просто не зрозуміла, що ігри в зірку та шанувальників тимчасово припинені і йде справжня війна. Війна - це жахливо. На війні вбивають. І вбиває не хтось абстрактний, а конкретна країна, яка називається Росія. Вона не зрозуміла, а пояснити їй було нікому. А незнання законів як відомо не звільняє від відповідальності. 

Нація просто змушена реагувати жорстко на таких як вона. Якщо ми будемо панькатися з людьми, які є слабкою ланкою - програємо війну і опинимося знову в московському рабстві, а колосальні жертви будуть марними. І чим швидше Кароліна та її попсові друзі це зрозуміють, тим буде краще і для них, і для країни. 

А ті люди, які говорять щось на кшалт: 

- Не треба їх чіпати - вони артисти! 
- Ми музиканти і ми поза політикою! 
- Є проблеми і важливіші! 

... дуже сильно не праві. Немає зараз в Україні важливіших проблем ніж прибрати зрадників, п'яту колону та дурнів, які ллють воду на млин ворога. І не важливо де знаходяться такі люди: на передовій, в тилу, генштабі, парламенті чи на сцені. Реакція суспільства на їх дії повинна бути жорсткою інакше ми отримаємо ще більші трагедії.  Далеко не випадково, під час війни діють інші, більш суворі закони. 

Кароліна здивовано запитує, що мовляв такого в тому, що я поїхала в Москву, де отримала 2 музичні премії? Я ж не підтримувала війну? Кароліна - це лицемірство. Якщо під час російсько-української війни ти не засуджуєш дії ворога, який вбиває твоїх співгромадян, значить ти схвалюєш його дії. Війна - це суворе чорно-біле кіно в якому позиція повинна бути максимально чітка. А якщо лицемірити і повторювати мантри про те, що я мовляв за мир - це шлях в нікуди. І свої проклянуть, і чужі не приймуть. Якщо вже ти за мир, то найкраща боротьба за мир - це засудження агресора. А якщо ти не виступаєш проти агресора і вбивці, тільки тому, що годуєшся на його території, тоді ти не за мир, а за бабло. А таким людям ні поваги, ні попсового лову на території України не буде. 

Музика - це бізнес. Ведення бізнесу на території ворога викликає у суспільства чимало запитань. Петро Олексійович не дасть збрехати. Тому артистам доведеться визначитися де вони і з ким вони. Якщо вам дорожче бабло за пляски в московських кабаках, значить не лицемірте і припиніть називати себе українськими артистами. Буде чесніше самим відмовитися від українського громадянства, поки вас його не позбавили. 

Єдиним можливим варіантом вирішення цього конфлікту буде відмова від усіх премій і звань російського розливу, однозначне засудження злочинів Росії і повний бойкот всіх музичних заходів, поки конфлікт не буде вичерпано. Лінія поведінки і нашим, і вашим, і спроба догодити обом сторонам призведе до ще більших іміджевих втрат наших артистів. 

В кінці посту хочу відзначити, що головним винуватцев скандалів з нашими артистами я вважаю нашу владу. Вона зобов'язана була сказати нації правду. Не брехати, а назвати речі своїми іменами. Якщо це війна, значить називати її треба війною, а не яким-небудь АТО. Мала брехня політиків, породжує великі проблеми для країни. Тому ми не маємо права миритися з брехнею людей, які перебувають при владі.