Сьогодні повертався до Києва. Водій маршрутки вразив мене схожістю з Богданом Бенюком (я розумію, що другого Бенюка бути не може, але дуже схожій). Мене це навіть розвеселило, бо «Бенюк» дуже вдало виконував роль водія маршрутки. Щойно рушили, «Бенюк» увімкнув московську попсу по телевізору в салоні.

Ніколи не думав, що буду їхати з Бенюком 200 кілометрів під акомпанемент російських кліпів. Я вже підвівся, щоби попросити «Бенюка» вимкнути цей жах, але згадав, що якось вже потрапив у подібну ситуацію.

Тоді у відповідь на моє прохання, провідниця швидкісного потягу скористалася мікрофоном і пояснила пасажирам, що серед них знайшовся один, - вона підійшла до мене, щоби не образити випадково когось іншого, - який не любить сучасну естраду. Вона запропонувала присутнім вирішити проблему за допомогою голосування. Виявилося, що решта пасажирів сучасну естраду обожнюють аж до самого Трускавця.

Читайте також: Хлопець-водій розмовляє російською. Українська музика йому чужа. Тільки музика? - Ніцой

Іншим разом, коли мене «перемкнуло» від ганебного шансону і я розгубив всі слова, пробираючись до водія, він вирішив, що я у захваті від репертуару і запропонував мені переписати касету. Я не майстер трамвайних скандалів.

Коли маршрутка дісталася кінцевої зупинки, я підійшов до «Бенюка» і сказав, що страшенно зрадів, коли його побачив. Для «Бенюка» це було несподівано і пояснив йому, що він дуже схожий на мого найкращого друга.

- На кого? - спитав водій.

- Ви, мабуть, знаєте. Вам вже казали - на Богдана Бенюка.

«Бенюк» посміхнувся у відповідь, а я продовжив:

- Тільки, вибачте, ви мене розчарували.

- Чому?

- Бенюк ніколи не слухав би пісні окупанта та й іншим не пропонував би.

Виникла коротка пауза, потім очікувана відповідь:

- Так сказали би, я би і вимкнув.

- Справа не в тому, що я вам скажу, справа у тому, що хлопець, який вчора повернувся пораненим з передової, і по молодості прихопив з собою щось, що вибухає або стріляє, вам нічого не скаже.