Останнім часом навколо анонсованих виступів Путіна створюється інформаційний ажіотаж. То всі чекають якихось епохальних заяв на засіданні Ради національної безпеки і нічого особливо нового російський національний лідер не виголошує. Потім напружено очікують чогось особливого від зустрічі в Криму, куди звезли депутатів Державної думи та інших міністрів. І знову нічого такого не почули. Цілком застосовне прислів'я з байки Езопа в переробці Федра Partimunt montes, nascetur ridiculus nuis -« Хочуть гори народити, а народжується смішне мишеня».

Проте, не слід впадати у надмірну благодушність. Особливо у поєднанні з проблемою так званого гуманітарного конвою. Схоже, що все ж передбачалося якесь дійство. Не просто так зібрали таке збіговисько і готували журналістів. Останньої миті наміри змінилися. Напевно, через зовнішні обставини, не все пішло, як задумано, і журналістів залишили спостерігати за тим, що відбувається, по інтернет-трансляції замість зали. Недогляд організаторів унеможливлюється.

Збіг у часі так званого конвою і набігом в Крим не випадковий. Уже очевидна була підготовка до якоїсь грандіозної провокації проти України, результати якої і повинен був оголосити urbi et orbi начальник Росії. У чому вона полягала, неважко здогадатися.

Українська проблема у вигляді агресії в Донбасі не тільки перебувала в програмі візиту до Криму. Саме анексований півострів був однією з головних цілей перебування Путіна.

Україні і Заходу показано, що ніяких рухів у кримському питанні Росія не допустить. Не визнання анексії Кремль не зупиняє. Путін вкотре показав, що тут навіть обговорення неможливе. Характерне щодо цього його висловлювання, яке наводить телеканал «Дождь», що «Ніякої анексії Криму не було. Так, ми використовували свої збройні сили, але для того, щоб провести референдум... Це безглуздо, просто смішно. Звинувачення пусті, не мають ніякої підстави».

Цікаво, Путін прикидається простачком чи дійсно вірить у сказане. Який референдум під дулами автоматів і з зеленими чоловічками. Це, на думку російського президента, означає вільне волевиявлення? Тоді чому в Росії ухвалюють драконівські закони щодо сепаратизму і просто втрачають дар мови, коли в Новосибірську говорять про істинну федералізацію Сибіру або Уралу. Тут і референдуму проводити не потрібно, а тільки виконувати конституцію Російської Федерації.

І на кого розраховані такі пасажі. Якщо на внутрішнє споживання, то в цьому немає необхідності, народ і так в ейфорії, що «кримнаш». Швидше, в дещо зухвалій формі цей вислів адресовано зовнішнім слухачам. Москва відкинула демократичні декорації і ніякі санкції чи невизнання її не зупинять.

У цьому зв'язку слід розглядати й зауваження про Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). «З приводу суду Європейського з прав людини: багато рішень приймає дуже політизованих». Однак Путін зазначив, що зараз питання про вихід Росії з-під юрисдикції ЄСПЛ «не стоїть на порядку денному». Тим не менш, натяк досить прозорий. Якщо й надалі буде ЄСПЛ виносити рішення проти шерсті Кремля, то питання постане в порядку денному.

Мабуть, проблема санкцій змусила Путіна дати відповідь дещо збентеженим громадянам щодо швидкого зникнення з прилавків звичних продуктів. Крім того, народ серйозно побоюється зростання цін.

Президент дав своє тлумачення проблеми. Депутатам він повідомив, вони, втім, і так це знали, що відповідні санкції щодо продовольства з США, Євросоюзу й Австралії - це «передусім заходи підтримки вітчизняних виробників». Володимир Путін запевнив присутніх у Криму парламентарів, що введені заборонні заходи цілком законні, добре обґрунтовані і йдуть «на благо власній економіці». Він вказав, що країна вже повністю забезпечує себе свининою і тепер потрібно досягти тих же результатів з яловичини. І запевнив депутатів, які гаряче підтримали його, що Росія буде й надалі «розвивати своє виробництво і жорстко працювати з неякісними західними товарами».

Спічрайтери президента явно не знають, як дурість із санкціями у відповідь пояснити. Якщо товари із Заходу неякісні, то чому їх взагалі завозять до Росії і де бравий «Роспотребнадзор». Чому не попередив і не заборонив набагато раніше, а допустив, щоб російські громадяни труїлися неякісною продукцією. Виходить, що якість продукції з Заходу різко знизилася тільки після того, як проти Москви ЄС і США ввели санкції. Якийсь дивний зв'язок або іншого більш виразного пояснення ніяк не могли придумати. І не тільки спічрайтери, але й більш поважні чиновники.

Мабуть, західні санкції серйозно турбують російське керівництво. Настільки, що, за давньою радянською пропагандистською традицією, російський президент почав говорити про пристрасне бажання багатьох європейських країн припинити протистояння з Росією. «Багато хто в Європі, зокрема політичні діячі, мої колеги (я нещодавно розмовляв із Президентом Франції, я відчуваю його настрій) - всі хочуть якомога швидше вийти з ситуації, яка завдає шкоди нашій співпраці». І це напередодні зустрічі міністрів закордонних справ держав - членів ЄС, на якій обговорюватиметься ситуація в Іраку й Україні. Чи навряд вони зберуться для обговорення виходу з режиму санкцій. Швидше, можна очікувати або їх підтвердження, або посилення. Цей фактор міг певною мірою позначитися на зміні перебігу зустрічі в Ялті.

З іншого боку, висловлювання Путіна може бути таким собі натяком на бажання Москви обговорити становище і знайти якесь рішення, яке настільки сильно б'є по російській економіці.

У промові Путіна є ще один пункт, задля якого він і виступив. Питання оборони країни, поряд ыз продовольчим, виходить на перший план. Це не тільки проблема обороноздатності як така, вона має серйозну пропагандистську основу.

Якщо Росія вступила в конфронтацію із Заходом і залишається в гордій міжнародній самотності, то народу повідомляють, що у держави російської є тільки два надійних союзники: армія і флот. Щоб тримати бронепоїзд у нормальному стані, навіть на запасній колії, потрібні гроші.

Ось президент і пообіцяв, що міністерство оборони може розраховувати на 20 трлн рублів та унікальні види зброї. «Йдеться про найсучасніше озброєння, про такі системи наступальні й оборонні, яких інші армії світу поки не мають. І ми ще порадуємо наших партнерів. Дещо вже відомо, в галузі стратегічних наступальних озброєнь, я маю на увазі сили ядерного стримування. Про дещо ми поки що не говоримо, але скажемо, час настане». При цьому Путін запевнив, що про «мілітаризацію» не йдеться, а є тільки «хороший імпульс» для розвитку галузі. Також президент додав, що пріоритетом для Росії стане виробництво всього, «чого потребує оборонно-промисловий комплекс» на території Росії. Москва хоче домогтися повного імпортозаміщення в питанні переоснащення армії.

Зробити це буде зовсім непросто, якщо не сказати - неможливо. Практично всі сучасні російські бойові літаки розроблені під або іноземні двигуни, або використовують деталі й комплектуючі, які в Росії не виробляються. І не тому, що конструктори МіГ і Су не займалися питанням використання свого, просто російський ВПК принципово не в змозі виробляти всю номенклатуру необхідної продукції. І тут одними грошима проблему не розв’язати.

Через слабкість промислової бази та практичну відсутність наукових і дослідно-конструкторських розробок рвонути, за Висоцьким, «на десять тыщ, как на пятьсот» російський ВПК не може. Проблематично швидко знайти заміну імпорту військово-технічної продукції з України, що ж казати про щось більше.

Справа не в мілітаризації, її просто здійснити неможливо, а в пропаганді опори на власні сили. У Китаю Мао Цзедуна це не вийшло, чому повинно вийти у Росії Путіна.

Виступ Путіна, попри інформаційну хвилю, показує спробу, з одного боку, закріпитися на досягнутих рубежах, з іншого - дати зрозуміти, що перемовини, зокрема про санкції, цілком можливі. Тут проглядається стара московська ідея розміняти Крим на Донбас. І тим самим зробити це предметом перемовин.

У цьому ж зв'язку, черговий збіг у часі, слід розглядати пропозицію бацьки Лукашенка українському президенту приїхати до Мінська для зустрічі з лідерами країн Євразійського економічного союзу. Без узгодження з Москвою він би таких пропозицій не робив. Про хунту Кремль вже не згадує. Та й як, якщо збирається Путін говорити з Порошенком.

Можливо, до Мінська і потрібно їхати, але тільки після перемоги у Донбасі. Інакше сенсу в таких перемовинах ніякого немає, бо іншої мови Кремль не розуміє.