Про найвищі моральні якості на прикладі поводження з полоненими.

Війна- це не просто кров, смерть і розруха.

Це і форма суворого іспиту моральних якостей.

Як тих, хто воює, так і тих, хто підтримує їх в тилу.

Навіть якщо цей тил- не волонтерський склад з провізією та амуніцією для фронта, а бердичівський диван.

Навколо ситуації зі звільненням десятка російських солдатів, які за словами Путлєра "загубилися на території України", ще довго будуть ламатися списи українських патріотів.

Суворими голосами праведників сотні тисяч людей обурюються- як можна було відпустити окупантів!? Чому не вимагали обміну на Сєнцова і Надію Савченко!? Необхідно було їх закатати на 20 років у сиру в'язницю!...

Заспокойтеся.

Ситуація проста і однозначна.

Порошенко зробив єдино вірний крок, обмінявши десятеро цих солдатиків на 63 наших нацгвардійців.

Чому?

Зрозуміло, що ці покидькі не "заблудилися", а приїхали в Україну вбивати. Але цілком імовірно, що їхня розповідь про те, що їх використали "в темну"- правдива. До того ж, обставини розстрілу їхньої колони та взяття їх в полон вказують на те, що ці шмаркачі дійсно не встигли повоювати, а це значить, що нічого серйозного наші прокурори не могли б їм пред'явити.

Хіба наш бойовий дух потребує такої жалюгідної помсти, як тюремне ув'язнення десятка юнаків, ошуканих багаторічною кремлівською геббельсівщиною? Точно ні.

Так, затримувати наших нацгвардійців Росія не мала ніяких підстав, і рано чи пізно вони повинні були б повернутися в Україну. Але це гола теорія права, на яку вже давно наплювала фашистська Росія. Так що обмін 10 їхніх на 63 наших- більше ніж пристойний для нас.

По-друге, все, що нам потрібно було від них, ми отримали. Хлопці відверто зізналися на камери всіх світових ЗМІ по те, що відбулося. Причому зробили це в найбільш комфортних умовах, які можна собі уявити для військових, взятих в полон під час війни. Їх телеінтерв'ю зробило для страусиної позиції ЄС набагато більше, ніж виставка трофейної російської зброї для західних дипломатів чи сотня відорепортажей про перетин україно-російського кордону десятками російських танків і "градів".

По-третє, і вони, і їх родини, і Комітет солдатських матерів в Росіх після цієї ситуації стали носіями найнебезпечнішої для Кремля болячки - бацили недовіри до брехливого офіціозу їх нанофюрера і військового командування, яке за наказами кремлядєй засилає своїх солдат на війну, як стадо овець на забій.

І, нарешті, четверте. Той, хто вимагав від Порошенка обміну цих солдафонів на Сєнцова і Савченко так нічого і не зрозумів.

І Сєнцов, і Савченко є в'язнями політичного режиму. 

Путлєр не обміняв би їх навіть на сотню своїх солдафонів.

Людське життя своїх громадян Росія давно прирівняла до нульового рівня важливості. Наші герої, яких рашисти помилково вважали легкою ідеологічною здобиччю, стали тепер символами нашого опору. 

Їх Путлєр тримає для особливих моментів. Він буде шантажувати світ, моральні принципи та чесноти світової спільноти, саме життями наших героїв.

В обмін на відміну певних санкцій. Торгуючись як на базарі. І ніяким іншим способом.

Країна, що втратила решти людської подоби та біснуватий шизоїд-маніяк, що залякує планету ядерними бомбами, навіть і пальцями не поворушили б, що обміняти наших героїв на десяток своїх полонених вояків.

Те, що в найстрашніший час випробуваннь і Україна, і українці демонструють найвищі моральні якості, в т.ч. і у відношенні до полонених, зайвий раз доводить- недарма країна повстає з Майдану. З Майдану Гідності. 

Гідність- це довгограюча, стратегічна зброя. А не засіб ситуативної помсти.

Необхідно розуміти- наша ненависть ніяк не вплине на тваринні інстинкти та звірячі злочини, які вчиняють рашисти на території України.

Ті, хто приїхав сюди "вбивати укрів" або за гроші, або фанатично поділяючи ідеї кремлізму-путлерізму- невиліковні.

Ми не переможемо їх ненавистю. Але можемо отруїти нею свою Гідність.