Був такий собі російський письменник - Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін. Абсолютно геніальний. Якщо ви хочете осягнути нахуя все оце збурення - просто перечитайте його твори. Він дав лабараторно точну картину московитської душі. Все розклав - от і до. Діагноз стабільно кепський.

Цікаво, що московити, замість того щоби заборонити творчість Салтикова-Щедріна (як то в них прийнято), зробили потужний хід конем по голові - об'явили його творчість своїм набутком і залучили до шкільної програми.

Викладають, понімающє зиркають очима, хіхікають. Мудрий вчинок, з їхнього боку.

Будь-яка критика кацапського способу життя трансльована автохтоном, накривається мідним тазом оруеллівського "двоємислія".

- Ви гавно! - каже Салтиков-Щедрін.

- Дєті! Садімся і пішем сочінєніє на тєму "Ми гавно" - каже вчителька російської літератури з селища Викса, Ніжегородской області. Діти ху*рять твір.

Систему замкнуло. Всі довольні.

Часом можемо бачити як деякі героїчні росіяни (язик не повертається називати їх московитами) виходять з громадянським протестом на вулиці міст, із саморобними плакатиками і зворушливими транспорантиками. Вони б'ють в набат, взивають до совісті, закликають своїх співвітчизників прокинутся. Це вражає але це до пи*ди.

Як показує історичний досвід - всі ці шляхетні смикання і спроби скуйовдити кацапську совість ніколи ні до чого не призводили. Московія, це така країна звідки треба з'йобувати прямо з роддому. От тільки лишень народивсь - одразу стрімкий стрибок у вікно і тікати. Хоч в Папуа-Нову Молдову, без зайвих сентиментів.

От побачите. Скоро їх люто скрутить, вони всі перепи*дяться між собою смертним боєм, а потім, років через 30, в них знову почнеться та сама ху*ня - національне відродження під керівництвом государєвих уркаганів. І воно знову полізе собірать зємлі, бо вже нема де нормально посрати - все в лайні.

Народився в Росії, друже? Тікай, нє тупі.