26 жовтня в Україні мають пройти позачергові вибори до Верховної Ради України. При цьому близько третини території Донбасу контролюють бойовики та російські найманці.

Тому питання, чи пройду голосування у окупованих районах, стоїть відкритим.

Останні заяви глави держави дають підстави вважати, що вибори на Донбасі таки відбудуться. Петро Порошенко готує громадян до ситуації, коли їм доведеться миритися з сепаратистами, бо не виключено, що саме вони потраплять до нового парламенту. «Напевно, ми будемо не в захваті від депутатів, яких на дострокових парламентських виборах оберуть жителі Луганська та Донецька. Але краще, щоб політика проводилась виборчими бюлетенями, а не автоматними чергами і залпами «Градів», - сказав президент.

Для того, щоб можна було провести вибори, спочатку потрібно встановити мир. Його запорукою, за задумом сторін, мав би бути «Мінський договір», підписаний у столиці Білорусі між представниками самопроголошених республік і представниками України. Однак чи будуть дотримані умови договору? Російські бойовики ледь не одразу після його підписання почали порушувати домовленості і обвинувачувати в цьому Україну.

Народний депутат Геннадій Москаль працював головою Луганської облдержадміністрації у 2005 році. Напередодні у ЗМІ з’явилась інформація про те, що президент розглядає можливість повернути його на цю посаду. Москаль давно співпрацює з Порошенком і навіть за це поплативсь, його вигнали з «Батьківщини» саме за співпрацю з головним конкурентом Тимошенко на минулих виборах.

В інтерв’ю «Главкому» народний депутат Москаль заявив про готовність очолити одну з двох проблемних областей. Гострий на язик депутат тепер уникає критики в адресу президента та уряду і закликав політиків не боятися брати участь у виборчій кампанії разом з сепаратистами.

На цьому тижні в ЗМІ з’явилась інформація про можливе ваше призначення на посаду голови Луганської ОДА. Чи мали вже розмову з президентом з цього приводу?

Та ви що! А якщо би з’явилася інформація, що я можу стати князем Монако, ви би теж повірили? Давайте зацитуємо безсмертні слова героїв роману Булгакова: Не читайте український Інтернет-газет до обіду, а як немає інших – не читайте і після обіду.

Диму без вогню не буває...

Знаєте, чому моє прізвище з’явилося у ЗМІ (серед тих, кого називають кандидатами на посаду голови Луганської ОДА – «Главком»)? Тому, що я я був головою Луганської ОДА і у мене там з людьми не було проблем. Ні з тими, хто зараз за ЛНР, ні з тими, хто симпатизує українській владі. У мене ніколи не було мовних, ідеологічних, культурних протиріч. Так, в деякій мірі я мусив пристосовуватися до того укладу життя, який склався на Донбасі до мого приходу. І щось міняти – викликати вогонь на себе. Тому українською мовою я там говорив на День незалежності і під час покладання квітів біля пам’ятника Тарасові Шевченку. Але, разом з тим, ніяких питань з російською чи українською мовами на Донбасі не було. Це надумані проблеми! Багато районів Луганщини розмовляли і розмовляють зараз українською. Так, суржиком, але ми теж до 91-го року розмовляли суржиком, хто західноукраїнським, хто східняцьким, хто центральним. Та і самі кияни суржиком говорили.

Президент Петро Порошенко заявив, що наступного тижня буде винесено до парламенту проект закону про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей. Чи потрібен цей статус окремим територіям на Донбасі?

Щодо особливого статусу територій на Донбасі і ухвалення закону, то терапевтичні процедури кращі за хірургічні. Вони може й недолугі, ці процедури, можливо, вони не дають того результату, які дає хірургія, але вони непогані. На мій погляд, якщо людина обирає між терапією і хірургією, то краще схилитися до першого. Так, лікування в такий спосіб довге. Так, ні сьогодні, ні завтра суспільство може не помітити цього лікування. Але в подальшому воно дасть свої плоди. От так і тут. Є певний менталітет в регіоні, але він не вроджений. Це все лікується. Тому план президента – це більше терапевтична процедура.

Як визначати територію на Донбасі, що матиме особливий статус?

Я не бачив законопроектів з цього приводу, про це важко міркувати. Не буду говорити про Донецьку область, скажу про Луганщину, яку знаю. Північ Луганщини – повністю проукраїнська. Її мешканцям непотрібен якийсь особливий статус. З іншого боку є Луганськ, є урбанізовані Сєвєродонецьк, Лисичанськ, є Станично-Луганський район, населений донськими козаками тощо. От до цих районів потрібен інший підхід. Родзинка в ідеї ухвалення закону по цих територіях є.

Україна готується до позачергових парламентських виборів. Однак них в Раду можуть потрапити люди, які відкрито закликають до від’єднання від України, люди які, причетні до організації всього того, що вже трапислось Донбасі. Президент Порошенко закликає змиритися. Невже українці пройшли революцію і війну для того, що б змиритися з тими, хто їх вбивав?

Це не задача президента, їхати по селах чи по районах і казати, хто поганий, а хто добрий житель Луганщини. Багато людей в Україні потрапляють в залежність від різних сект. І чомусь тільки думають про «ДНР», «ЛНР». Це є різновиди сект, таких тоталітарних як Свідки Єгови і подібні їм. Людей (прихильників проросійських терористів – «Главком») потрібно виводити з цього стану. На мій погляд, це має бути основною задачею будь-якої влади. Пам’ятаєте, ми мали Марію Девіс Христос, керівницю «Білого Братства»? Ми вивели людей з того стану прихильності до неї? Вивели. Виведемо і зараз. Це абсолютно тотожна ситуація. Ми ж не вбивали, не розстрілювали людей, просто вивели їх з того стану і все.

Чи вдається в.о. голови Луганської ОДА Ірині Веригіній хоч якось впливати на ситуацію в області, переконувати людей?

Я не цікавлюся роботою чиновників. У мене є дуже багато друзів, знайомих. З багатьма, з ким я працював в ОДА, ми опинилися по різні сторони барикад. Але і з тими і з тими я підтримую зв'язок. Якщо я можу людину переконати, то це потрібно робити. А якщо хтось вважає, що в разі, якщо у людини інша думка і вона ворог України – це велика омана.

Отже, якщо вам запропонують стати головою Луганської ОДА, ви погодитесь?

Якщо це було би потрібно для встановлення миру, для розвінчування тієї ідеології, яку штучно насадили луганчанам, то так. Колись проводили опитування. Запитували в людей, хто з губернаторів Луганщини вам найбільш вам симпатичний. На першому місці був пан Єфремов, я це не заперечую. Хто був на другому – я не пам’ятаю, але на третьому місці був я. Хоча я пропрацював там дуже мало, сам не місцевий. Це ж є якийсь показник?

Кого саме вам вже вдалося переконати відмовитися від ідей «ЛНР»?

Дуже багатьох. Для чого їх називати? Щоб їх завтра десь схопили і стратили?

Андрій Єрмолаєв в розмові «Главкому» заявив, що близько 1 млн мешканців Донбасу виїхали з регіону під час війни. Серед них, вочевидь, дуже багато фахівців промислових підприємств, які нині зупинилися в регіоні. Як повернути людей, якщо навіть уявити, що завтра настане мир, навряд чи всі вони захочуть повертатися у міста із зруйнованою інфраструктурою?

Я говорив з багатьма власниками підприємств. Вони готові запуститися хоч сьогодні, в Сєвєродонецьку, Лисичанську, Рубіжному, а також в інших містах, які під контролем українських урядових сил. Щодо людей, то незамінних немає. Питання в іншому: інфраструктура, залізниця. Де вони? Як доставити на підприємства сировину і як вивезти з них продукцію? Велика частина тієї продукції є експортною, то як її вивозити, на чому? Сьогодні терміново потрібно відновити рух залізничного транспорту. Це першочергова задача.

Як парламентські вибори в Україні можуть змінити ситуацію на Донбасі, і чи реально організувати голосування в районах, підконтрольних бойовикам?

Чомусь всі вважають, що прийде до влади сепаратист, терорист, окупант, агент Кремля, рука Москви і тому подібне. А ми самі що, не можемо у противагу цим кандидатам у владу протиставити інших? Подивіться, скільки у нас політичних партій! Нехай ідуть по тих округах кандидати і не плачуть, що ідуть по них також терористи, сепаратисти, ополченці, агенти Москви і Кремля. Сидіти і плакати в жилетку – абсолютно невірний шлях. До речі, ходити й агітувати по Львову, по Тернополю і по Івано-Франківську сьогодні не потрібно політикам. Політичні партії мали би встановити табу для своїх спікерів в цих регіонах (на агітацію – «Главком»). Тобто кандидатів, які ідуть по списку слід би відправити усіх на Схід країни.

Ви називаєте самопроголошені республіки сектами, генпрокуратура вважає їх терористичними організаціями. Тобто люди, які вчиняли терор в Україні тепер будуть брати участь у виборах?

Ще раз кажу, непотрібно боятися виборів. А дисонанс почався з Мінського протоколу, то давайте анулювати Мінський протокол?

Підписання цього документу з бойовиками у Мінську – успіх для України?

Найгірший мир кращий за найкращу війну. Суспільство хотіло, щоб війна закінчилася, щоб люди не вмирали,. Це по-перше. По-друге, чи повинні ми відпустити тих, хто сидить у катівнях, у полоні, над ким знущаються, кому не дають їсти-пити? Так. Нині звільнили 700 людей, ще багато кого треба звільнити. Що ми підписали в Мінську? Ми підписали договір про наміри щодо припинення вогню, ми ж не підписали мирний договір. Хто може критикувати наміри? От давайте самі виконаємо 2 основні пункти, на які сподівається український народ.

Чи реально провести вибори на тих територіях, які зараз контролюють бойовики?

Можна, і не треба партіям боятися туди іти.

Але ми всі пам’ятаємо так звані референдуми про незалежність Криму, а потім «ДНР» і «ЛНР». Чи не будуть вибори повторенням таких псевдоволевиявлень?

Ніхто з вищого політичного керівництва не ставить під сумнів територіальну цілісність України, ніхто не ставить питання про зміну територіального устрою країни… От давайте у своїй державі встановлювати свої порядки.

Тобто ви впевнені, що бойовики дозволять встановити такі порядки?

Послухайте мене. Якщо всі політичні партії кинуть політичні амбіції і не кинуться за голосами на захід України, а кинуться на схід і на південь України – Україна виграє. Потрібно, щоб ідейні люди йшли туди. Ідейних людей перемогти неможливо. Так от, якщо партії не побояться їхати в Луганськ, Донецьк, на ті території, які є окупованими, повірте мені, все у них вийде. Ці всі представники («ДНР» і «ЛНР» – «Главком») – люди маловідомі, абсолютно нездатні щось донести до електорату окрім загальних штампів. Так от, якщо політичні сили, які ми називаємо демократичними кинуть усі ресурси туди, повірте мені, ніхто (з сепаратистів – «Главком») не пройде ані до місцевих рад, ані до Верховної Ради. Повірте мені в це як людині, яка працювала у Луганській області при тотальній окупації Партії регіонів.

Якраз тотальна окупація регіону Партією регіонів дозволяла цій партії тотально перемагати у всіх округах. Де гарантія, що подібне не повториться зараз?

Повірте, все було не так просто як ви кажете. Вони проводили своїх людей у владу, завдячуючи тільки фальсифікаціям і адміністративному ресурсу. Якщо би правильно рахували те, як люди голосували, то Партія регіонів не мала би переважної більшості.

Колишній начальник управління охорони здоров’я так званої «ЛНР» Павло Малиш влаштувався на роботу у Фонд відновлення Донбасу, що діє у Києві. Чи багато є подібних втікачів з Донбасу, чи слід їх карати, а також дозволяти брати участь у виборах, якщо вони матимуть бажання?

Якщо людина нікого не вбивала, якщо вона не брала до рук зброю, якщо вона не зрадила державу, то в чому проблема?

А хіба співпраця з «ЛНР», яку влада називає терористичною організацією, не є зрадою?

Де проходить кордон між співпрацею і не співпрацею – треба з’ясовувати. Але треба так зробити, щоб ми не повернулися в 37й рік… Не потрібно робити з людини ворога, якщо вона хоче стати на бік України.

Пане Геннадію, вас виключили з фракції «Батьківщини» в парламенті і зараз ви безпартійний. Чи маєте намір вступити в якийсь інший політичний проект?

Згадав старий Радянський анекдот: син приходить додому і каже до матері, що я сьогодні вступав у партію. А мати йому: ти вічно, синку, вступиш то в гімно, то в партію.

Пропозиції від когось були?

Якщо хтось зі мною спілкується і я це про це спілкування буду всім тут же розказувати публіці, то завтра зі мною ніхто не буде спілкуватися.

Отже, з ким ви йдете на вибори?

За рік, чи за півтора цьому скликанню, яке буде, настане гаплик. Після цього буде 9-е скликання і потрібні будуть нові обличчя, я прийду з новим обличчям.

Ви вважаєте себе новим обличчя в політиці?

А моє обличчя вам не подобається? Ми подивимося, з ким будемо іти. Люди хочуть нових облич і вони будуть… Восьме скликання буде гіршим, ніж це. Люди побачать, що немає ані фінансів, ані газу, ані води, ані грошей. Люди знову захочуть перезавантаження влади. Сьогодні всі гілки влади робитимуть законодавчу гілку влади крайньою. Будуть пікети, блокування, закидування яйцями, побиття. Все це попереду.