Нічого трагічного не сталося. ЄС вирішив допомогти Путіну зберегти обличчя. Допомогти йому власним, євросоюзіським коштом. Бо вони узагалі усі питання вирішують за допомогою власних грошей. Наші товари і послуги збережуть нинішній де-факто безмитний режим на їхньому, євросоюзівському ринку. Їхні товари на нашому ринку будуть обкладатися митом ще до початку 2016 року, поповнюючи український бюджет.

У наших двосторонніх відносинах з ЄС виграють виробники і казна, але програють споживачі імпортованих звідти товарів. Нічого не поробиш, усе одно до відновлення економіки нам, споживачам, доведеться потерпіти.

Угода про асоціацію з ЄС, крім положень про зону вільної торгівлі, вступить у силу з 1 листопада. А ті положення, які підпадають під повноваження національних урядів чекатимуть ратифікації усіма 28 країнами-членами ЄС. Як правило вони тривають до 2-х років. Можуть устигнути й до 1 січня 2016-го.

Так, ця угода для нас важлива як стимул для проведення наших внутрішніх реформ, модернізації стандартів і процедур. Але ніхто ж нам не забороняє проводити такі реформи! Хіба російська агресія не є достатнім стимулом для цього? Стимулів не бракує, просто є надлишок гальмівників, перш за все у владі... Щойно Валерій Чалий сказав, що завдяки односторонній пролонгації ЄС безмитного режиму Україна заробить додаткових 2 млрд Євро. От їх і треба пустити на проведення реформ.

Путін може справді відзначати перемогу, це сумно для нас, але правда. Він змусив Євросоюз заплатити за себе. Зовні це виглядає як договір за формулою "мир в обмін на збереження обличчя Путіна". Це справді спроба умиротворення агресора і окупанта, моральна капітуляція Європи. Він зможе сказати своїм рашистам: "Я змусив Захід капітулювати перед силою російської зброї!" і насолоджуватися аплодисментами.

Він може навіть змусити донбаських бандитів дотримуватися мінського протоколу для перемир'я і перейти до політичного врегулювання збройного конфлікту. Зможе, якщо захоче. А оце навряд чи. Швидше протилежне, він використає цей час до 2016 року аби продовжувати руйнувати нашу країну. Щоб інтегрувати в Євразійський союз якщо не усю Україну, то хоча б оті квазі ДНР-ЛНР. Така загроза, звісно, залишається.

Однак, усе ще знаходиться у наших руках. Без нашої паніки, слабкості, дурості і внутрішньої боротьби у нього нічого не вийде. Кремлівська п'ята колона або "корисні ідіоти" не повинні потрапити в парламент, або хоча б становити там некритичну меншість. Українська держава має зберігати керованість, а політичний клас набути невластивої йому раніше відповідальності. Інакше ми справді віддамо нашу долю у чужі руки. І тоді уже жодна Європа нам не допоможе.

Проте нинішня перемога Путіна – тактична, майже піррова. Так, звісно, "дешеві і якісні європейські товари" не потраплять на російський ринок, споживачі РФ мають бути спокійні. Але ж і санкцій ніхто не відміняв, виробники можуть також не турбуватися, кредитів не буде...

Псевдопатріотичний угар рашизму ще трохи протримає Путіна при владі, але його крісло з кожним місяцем ставатиме дедалі твердішим. Аж поки не відчується гострий штик... Або полоній, що, погодьтеся, буде гуманніше. Орієнтована дата – 1 січня 2016 року. Так що Don't panic, панове.

P.S. А геополітика тут така: ми виходимо з совка, з пострадянського світу. Це як роди, дуже боляче, Кремль скаженіє, ніхто тобі не радий, білий світ некомфортний (холоднувато якось і забагато світла), але іншого шляху у нас уже немає. Назад, нас уже ніхто не запхне, ні Росія, ні Європа.

Вибачте за натуралізм...