Розтрощений поруч з відбійниками автодрому «Чайка» мотоцикл з номером 14 над заднім колесом – місце загибелі видатного футболіста Андрія Гусіна… Наче мало у наш страшний час трагедій, щоденних смертей, до яких мимоволі починаєш звикати? Йому було всього 41, батько трьох дітей, семиразовий чемпіон і володар чотирьох Кубків України, людина, яку знали й любили навіть ті, хто футболом цікавився опосередковано. №14 – під ним Гусін провів усю свідому частину своєї славної кар’єри. За гіркою іронією долі, саме о 14-й Андрій залишив цей світ. Пронісшись життєвою дорогою так само стрімко, як на тому злощасному треку на «Чайці».

У футболі Гусін заявив про себе миттєво, щойно отримав нагоду заграти на серйозному рівні. До львівських «Карпат» його, 19-річного хлопчину з Золочева, Мирон Маркевич запросив зовсім «сирим»: дві гри у перехідній лізі останнього чемпіонату СССР за «Карпати» з Кам’янки-Бузької і сезон у складі третьолігового «Газовика» з Комарного вже у першості України. Тренера привабили фізичні дані юного нападника, його вміння грати «на другому поверсі». Нагоду дебютувати в елітному дивізіоні Маркевич надав новачкові у зустрічі четвертого туру другого чемпіонату України проти тернопільської «Ниви». Замінивши за рахунку 0:0 після перерви Ярослава Козака, Андрій став героєм матчу. Два його м’ячі у ворота Дмитра Тяпушкіна принесли львів’янам перемогу 2:0.

Конкуруючи за місце в складі з тим же Козаком, на рік від себе старшим Андрієм Покладком і на рік молодшим Василем Кардашем, Гусін попервах з’являвся на полі нестабільно. Повноцінним гравцем основи він став наприкінці сезону, який завершився для «Карпат» виходом до фіналу Кубка України. При цьому у півфіналі Гусін своїм точним ударом приніс львів’янам виїзну перемогу над запорізьким «Торпедо». У вирішальному ж матчі «зелено-білі» поступилися 1:2 київським динамівцям. Гусін у тій зустрічі виглядав дуже активним, сподобавшись, як потім виявиться, наставнику збірної України Олегові Базилевичу.

Щоправда, на товариські матчі до Заґреба тренерський штаб викликав Андрія в останню мить, коли стало відомо, що через травму національній команді не зможе допомогти найкращий на той час гравець нашої держави Віктор Леоненко. Врешті, банальною присутністю у лавах збірної львівський юнак тоді не відбувся. У матчі з командою Хорватії в першому таймі українці виглядали безпорадними. Не дивно, що після перерви Базилевич випустив Гусіна замість досвідченого Юрія Грицини. Андрій довіру тренера виправдав, вколотивши ударом головою м’яч у сітку воріт Дражена Ладіча після подачі Сергієм Коноваловим кутового. Наша команда ту гру програла 1:3. Проте закономірно, що на наступний спаринг проти сплітського «Хайдука» Гусін вийшов вже в основі. Зрештою, грав Андрій не довго: отримавши травму, він залишив поле уже на дев’ятій хвилині гри.

Між тим, навіть з травмою, яка вивела Андрія з ладу на тривалий термін, Гусін отримав запрошення з команди київського «Динамо». Втім, тривалий час пролікувавшись, після відновлення до основи молодий нападник пробитися не міг. Йожеф Сабо, Володимир Онищенко, Микола Павлов – тренери змінювалися, а місця в основі Гусіну ніхто з них не бачив. І то за умови, що в сезоні-1994/1995 Андрій у складі «Динамо-2» наколотив у 34-х матчах першої ліги 21 м’яч. Зрештою, наставників теж можна зрозуміти, адже у той час крім Леоненка у нападі киян виступали Сергій Скаченко, Павло Шкапенко, Сергій Ребров і юний талант Андрій Шевченко.

У боротьбі за м'яч з Валентином Белькевичем

У вищій лізі Гусін повноцінно заграв лише з сезону-1995/1996. Теж у Києві, але не в «Динамо», а в складі новачка елідного дивізіону, клубу «ЦСКА-Борисфен». Туди Андрія запросив той, з чиєї волі Гусін влітку 1993-го опинився в таборі «біло-синіх». Мова про Михайла Фоменка, котрий, вивівши «Борисфен» до вищої ліги, відразу повів з командою боротьбу за медалі п’ятого чемпіонату України. Гусін у колективі, в якому виділялися Андрій Анненков, Микола Волосянко, Сергій Дірявка, Едуард Цихмейструк, воротар Віталій Рева став за підсумками чемпіонату найрезультативнішим – дев’ять голів у 27-ми матчах.

Крім того, Андрій повернувся до складу збірної, яку тоді тренував Анатолій Коньков. Провівши два поєдинки відбору до Євро-1996, Гусін відзначився м’ячем у ворота литовців. І хтозна, може, борисфенівська історія Андрія й отримала б розвиток. Завадили надмірні амбіції керівників клубу, які після зайнятого за підсумками сезону четвертого місця почали шукати від добра добра. У підсумку залишив свій пост Фоменко, до лав «Динамо» повернувся Гусін.

Повернувся, щоб знову виступати за «Динамо-2». Тодішній наставник першої команди Йожеф Сабо для Андрія місця у складі не знаходив. Вірогідно, світила б Гусіну чергова оренда. Та наприкінці 1996-го в Україну повернувся Валерій Лобановський. Поставши перед дилемою пошуку кваліфікованого опорного півоборонця, Валерій Васильович в одному з матчів за участю «Динамо-2» звернув увагу на височенного блондина, котрий грав на вістрі атаки. Кажуть, Лобановському аби визначити футбольну долю Гусіна, вистачило всього однієї гри.

Вже навесні 1997-го Андрій став повноцінним гравцем основи, найчастіше виходячи в опорній зоні поряд з Олександром Хацкевичем. А восени Гусін проведе один з найвидатніших, з моєї точки зору, поєдинків у своєму виконанні.

Барселона, «Камп Ноу». Динамівці приїхали у «клітку до пораненого звіра» після домашньої перемоги над каталонцями з розгромними 3:0. Що було на «Камп Ноу», зайвий раз пригадувати не треба. Хет-трик Шевченка, гол Реброва і перемога гостей 0:4 – але то тільки обгортка. У тому матчі фантастично зіграли усі динамівці, однак поміж них варто виділити одного. Того, хто здивував, побривши голову наголо, ще до матчу. І ось ця світла лиса маківка була на широченному прямокутнику каталонського стадіону всюдисущою, «перекусуючи» усі хитромудрі, а потім відчайдушні задумки Луїша Фіґу, Джованні, Рівалдо. Після передач Гусіна справа Шевченко забивав двічі, однак один з тих м’ячів арбітр з відомих лише йому причин не зарахував.

Власне, той лігочемпіонський сезон голом Гусіна дальнім ударом у ворота данського «Брондбю» по-справжньому розпочався. Навесні ж Андрій, вразивши ворота «Ювентуса» на «Делле Альпі», подарував киянам надію на вихід до чвертьфіналу. Однак дива тоді не сталося. Як сказав за підсумками двобою Лобановський, «якби ми пройшли «Ювентус» - то був би злочин проти футболу».

«Динамо» злочину не вчиняло, а ставши ще сильнішим, через рік претендувало на звитягу в Лізі чемпіонів вже повноцінно. Зате «злочинцями» виявилися футболісти «Баварії», які здобули алогічну нічию 3:3 в Києві і мінімально перемогли на рідному «Олімпіаштадіоні». То була лебедина пісня тієї великої динамівської команди. Але не її півоборонця Гусіна, котрий, отримавши навесні 1998-го еталонний взірець дій опорного хавбека у вигляді гри Едґара Давідса з «Ювентуса», став ще чіпкішим, ще швидшим.

Андрій став одним з лідерів оновленого «Динамо». «Динамо», яке один за одним покидали Максимов, Шевченко, Ребров, Лужний, Калитвинцев, Косовський. Символами нової команди, у якій з’явилося чимало леґіонерів, стали Гусін, Хацкевич, Белькевич, Головко, Ващук. Звісно, на фоні колективу, який виходив до півфіналу Ліги чемпіонів, контраст у якості гри був відчутний. Принаймні, так здавалося тоді. Втім, та, здавалося б, «небоєздатна» команда постійно претендувала на вихід з групи Ліги чемпіонів, а питання потрапляння в основний турнір навіть не стояло.

Достеменно невідомо, кому саме належала ідея побритися наголо всім колективом перед домашнім матчем другого туру чемпіонського турніру-2000/2001 з «Манчестер Юнайтед». Втім, є всі підстави стверджувати, що затіяв цей об’єднавчий крок той, чия зміна іміджу вже якось виявилася щасливою. І справді, динамівці, які на старті сезону виглядали доволі кволими, вийшовши на зустріч з манкуніанцями, видали дуже сильний, конкурентний бій, який завершився результатом 0:0, але перемогти в якому могли як одні, так й інші. Відразу після того були феєричні 4:0 у матчі з «Андерлехтом». Команда завелася, однак її ігрового потенціалу для виходу з групи не вистачило.

Якщо 90-ті для Гусіна запам’яталися найперше виступами за клуб, то вінець кар’єри відзначився видатними поєдинками у складі збірної. Власне, Андрій приносив національній команді чимало користі й до того. Особливо варто відзначити три нульових нічиїх з німцями й двічі французами. Гусін, який у двох зустрічах з «гальськими півнями» протистояв Зінедіну Зідану, виглядав неперевершено.

Втім, усі успіхи в окремо взятих матчах незмінно доводили до плей-оф відборів на чемпіонати світу і Європи. А далі – драми. Суддівство Педерсена у поєдинку з хорватами в 1997-му, гол Ачімовіча Шовковському в 1999-му, вчинений німцями розгром на дортмундському «Вестфалленштадіоні» в 2001-му. Непоява Гусіна зі стартових хвилин зустрічі з «Бундесманшафтом» стала тоді відвертою несподіванкою. Лобановський, який тренував і «Динамо», і збірну, вирішив виставити з перших хвилин не перевіреного роками бійця, а молодого Тимощука. Анатолій допустив катастрофічний відсоток браку й саме провали в середині поля принесли результат 0:3 ще до 15-ї хвилини. Довелося тренерові визнавати помилку: Гусін вийшов замість Тимощука на 24-й хвилині. Але справу було зроблено.

Епоха Лобановського добігала кінця. У наступному відбірному циклі збірною вже керував Леонід Буряк. При ньому Гусін вперше вивів національну команду з капітанською пов’язкою і відіграв сильний поєдинок проти іспанців у Києві, який завершився нічиєю 2:2. Андрій не дав розбігтися Рубену Барасі, який на той час вважався одним з найкращих хавбеків світового футболу. Втім, на цей раз для українців був недосяжний навіть раунд плей-оф.

У «Динамо» справи для Гусіна теж складалися кепсько. Наставник команди Олексій Михайличенко в другій половині сезону-2003/2004 знайшов альтернативу Андрієвій кандидатурі і виставляв замість нього Єрко Леко. У першій половині наступного чемпіонату ситуація для Гусіна не виправилася навіть після відставки Михайличенка й чергового приходу Сабо. Точніше, з Йожефом Йожефовичем досвідчений гравець спільної мови не знайшов взагалі.

Догравши перше коло, Андрій вирішив не продовжувати контракту з «Динамо» і якийсь час підтримував форму, тренуючись з одеським «Чорноморцем». Врешті, з весни Гусін вирішив перебратися до Росії, де у 2005 році відіграв надзвичайно сильний сезон у складі «Крильєв совєтов» (сім голів у 25-ти матчах). Головним досягненням цього переходу стало знайомство з тренером Ґаджі Ґаджієвим, за сприяння якого Андрій через кілька років розпочне тренерську кар’єру. Та це буде вже після, може, найяскравішої події у футбольному житті Гусіна.

Відбірний цикл до мундіалю-2006 збірна України розпочала з алогічної нічиєї в Данії. Алогічної, бо суперники володіли величезною перевагою, однак Гусін, забивши головою після подачі кутового, приніс нашій команді нічию. Пізніше таких позитивних парадоксів для збірної Олега Блохіна трапиться ще немало. Скажімо, перемогу в Казахстані українці вирвали завдяки голу Руслана Ротаня в доданий арбітром час. Реальні контури для виходу на чемпіонат світу з’явилися після феєричної перемоги в Стамбулі над турками.

Вирішальною ж з точки зору турнірної стратегії стала гра в Піреї проти греків. Елліни мали страшенну перевагу, створили поруч з ворітьми Олександра Шовковського чимало моментів. Наша команда терпіла, а воротар усе відбивав. А на 81-й хвилині омріяна нічия трансформувалася в перемогу після того, як господарі на власній половині поля допустили обрізку й Гусін, вийшовши на побачення з Антонісом Нікополідісом, точно пробив під поперечину. Після матчу Блохін зізнається, що якраз збирався замінити Андрія, а помічник Олега Володимировича Андрій Баль описуючи цей гол, сказав, що вперше в житті побачив вживу взяття воріт у «сповільненій зйомці».

У фінальній частині чемпіонату світу Гусін грав в усіх п’яти поєдинках. У зустрічі з іспанцями був замінений відразу після перерви, а в поєдинках проти Саудівської Аравії і Тунісу сам виходив у другому таймі з лави запасних. Зате поєдинки на виліт проти Швейцарії та Італії Андрій відіграв повноцінно. На позиції центрального оборонця. Якби не відбиті Шовковським післяматчеві пенальті, Гусіна в 1/8 фіналу сміливо можна було б називати найкращим гравцем нашої команди. Андрій зіграв на позиції стоппера бездоганно, можна навіть сказати – по-професорськи.

…Ще виступаючи за «Сатурн» у 2008 році, Гусін з доброї волі тодішнього наставника раменців Ґаджієва став граючим помічником наставника. Через п’ять років Ґаджі Муслімович покличе Андрія собі в асистенти вдруге, тепер уже в махачкалинський «Аджи». Досвіду ж самостійної тренерської роботи Гусін набував, тренуючи «Динамо-2». Чи вийшов би з Андрія Леонідовича сильний тренер, на жаль, уже не дізнаємося. Футбол був його життям, а швидкісна їзда – пристрастю. Тобто, тим, що додавало наснаги. І що врешті відібрало життя.

28 вересня на стадіоні імені Валерія Лобановського має відбутися матч пам’яті. Попередньо планувалося, що присвячений той поєдинок буде Андрієві Балю та Валентину Белькевичу. Гусін мав грати за команду свого білоруського друга. Втім, тепер якщо ця зустріч відбудеться, то присвячена вона буде вже трьом видатним динамівцям.

 Праві ті, хто вважає, що в історії «Динамо» було три великих команди. Кожну з них створював Валерій Лобановський. З колективу, який вигравав Кубок кубків і Суперкубок УЄФА в 1975-му, серед живих немає воротаря Євгена Рудакова і хавбека Віктора Колотова. З «Динамо»-1986 до наших днів не дожили Василь Євсеєв і Андрій Баль. З команди ж, яка доходила до півфіналу Ліги чемпіонів у 1999-му, два роки тому не стало Миколи Волосянка, а тепер один за одним упокоїлися Валентин Белькевич і Андрій Гусін…