Верховна Рада проголосувала небезпечні для незалежності України прокремлівські законопроекти про особливий статус районів Луганської та Донецької області та про амністію для сепаратистів-терористів.

Ця так звана амністія – не що інше, як легалізація тих, хто розстрілював наших вояків і проводить злочинну політику переслідування та ліквідації проукраїнського населення Донбасу. Спосіб голосування за закони 16 вересня дуже нагадує прийняття «диктаторських» законів 16 січня імені Януковича. Ще ганебнішим є їхній зміст.

За проект про особливий статус районів Донбасу, контрольованих російськими окупантами, проголосували 277 депутатів, за проведення амністії – 287. Серед цих голосів немає жодного голосу від депутатів ВО «Свобода». Зате його підтримали «регіонали», комуністи,. олігархічні фракції та групи, УДАР та значна частина депутатів з «Батьківщини»…

Фактично вони проголосували за закони, які легалізують окупантів і зобов'язують нас платити їм «данину». Це не принесе українцям миру. Історія доводить, що агресор, якому йдуть на поступки, ніколи не заспокоюється, а апетити його тільки зростають. Це – зрада національних інтересів і здача державного суверенітету України...

Нам намагаються довести, що це аж ніяк не капітуляція перед Кремлем, але перемога. Над ким? Над власним народом? З досвіду голосування кінцівками (16 січня і не тільки) ми точно знаємо, що закони з позитивним змістом так не приймаються. Їх не проштовхують силою і хитрістю, тим паче – підлістю. Процес є прозорим і супроводжується широким громадським обговоренням.

Натомість, 16 вересня все було навпаки. Під час голосування навіть вимкнули табло. Такого навіть «регіонали» собі не дозволяли. І після цього ще хтось вірить у те, що ці документи «протягувалися» з благими намірами?

Згідно з «новопротягнутим» законом, на три роки запроваджується особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей, які зараз перебувають під контролем російських військ та вбивць-сепаратистів. Це означає, що Україна втрачає близько 16 тисяч квадратних кілометрів своєї території. Тепер ці райони де-факто стануть незалежними, окупованими російськими бандитами та підконтрольними Росії. Чи за це багато місяців гинули українські герої на Сході, щоб через півроку українська влада визнала «незалежність» ДНР і ЛНР?

Більше того, ми так і не побачили точну карту тих територій, які тепер підпадають під дію цього закону. Він прописаний настільки недосконало, що під контроль окупантів влада може віддати обидві області у повному складі.

Законопроект про амністію передбачає звільнення від відповідальності «учасників збройних формувань», членів самопроголошених органів у Донецькій та Луганській областях, фактично – членів бандформувавнь. Проти них будуть закриті всі кримінальні справи, скасовані адмінштрафи. Усі, хто вбивав, захоплював у полон і знущався з наших хлопців на Сході, будуть амністовані.

Також на 7 грудня цього року призначені місцеві вибори на Донбасі. Їх результат в умовах російської окупації буде аналогічним кримському. Україна зникне на цій території Донбасу.

Закріплення особливого статусу російської мови в законі про особливий статус районів Донецької та Луганської областей призведе до повного її знищення та ліквідації усіх проявів української ідентичності. Там, де немає української мови та свідомості, не буде й української нації та влади.

Крім того, в законі йдеться про «посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними громадами, органами місцевого самоврядування окремих районів із адміністративно-територіальними одиницями Російської Федерації на основі угод про прикордонне співробітництво». Напевно, під прикордонним співробітництвом мається на увазі ще активніше проникнення російської армії через кордон, створення російських воєнних баз, розкрадання і вивезення в Росію матеріальних ресурсів, устаткування та обладнання українських підприємств, контрабанда. Або ж продовження «добросусідських» обстрілів «Градами» і «Ураганами» українських територій із боку Російської Федерації.

Попри втрату контролю над частиною української землі, фінансувати окуповані території, російських сепаратистів та терористів, а також відбудовувати знищену інфраструктуру будуть зі своїх кишень звичайні українці. Деякі публічні лобісти цього закону заперечують це, навіть звинувачують його критиків у тому, що вони, мовляв, не читали текст акта.

А деякі чиновники, схоже, вирішили, що вони – вище закону. Аж ніяк! Закон доведеться виконувати, адже в ньому прописано: «У законі про Державний бюджет України щороку передбачаються видатки, що спрямовуються на державну підтримку соціально-економічного розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей. Україна гарантує визначення таких видатків загального фонду Державного бюджету України захищеними видатками, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень» (ч. 3 ст. 7 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»).

Це означає, що навіть якщо українці помиратимуть з голоду без зарплатні та пенсій, бюджетні кошти для терористів усе-одно будуть надходити, адже фінансування окупантів тепер – захищені статті Держбюджету!

Тож коли виборцям розповідатимуть байки, що у влади немає коштів на підвищення пенсій і зарплат, бідкатимуться про порожню казну та проситимуть вкотре затягнути паски, знайте: ці гроші пішли на фінансування російських терористів. Завдяки законам від 16 вересня в українців виникла нова обтяжлива повинність – утримувати сепаратистів і вбивць ДНР та ЛНР та всі території, які ми не контролюємо.

Нам пропонують забути про зростання доходів і соціальних стандартів. На жаль, для депутатів, які підтримали витрату мільярдів гривень на відбудову окупованих Росією територій, безперебійне фінансове забезпечення сепаратистів є важливішим пріоритетом, аніж добробут і якість життя українців. Утім, якщо прихильники цього закону так палко піклуються про матеріальне становище терористів, рекомендував би цим колегам-«благодійникам» фінансувати райони ДНР і ЛНР з власних кишень. А не вкотре перекладати весь тягар економічних проблем на плечі простого народу, який і без того страждає від падіння якості життя і валютних катаклізмів.

Попри бажання видати бажане за дійсне, змістити акценти й перекрутити суть цих законів, це – очевидна здача частини території України. Завдяки запланованим там виборам терористи отримають усю повноту влади і формуватимуть власні «силові структури, суди й прокуратуру. По-суті, це легалізація незаконних збройних бандформувань, які відкрито воюють проти Української держави. Це безпрецедентний хід, коли держава фактично сама на собі ставить хрест, надаючи легальний статус ворожим бандугрупованням та ще й фінансуючи їх.

Кордон із Росією залишається відкритим, тож Путін зможе ввести туди скільки завгодно військ. Це унеможливить повернення Донбасу в майбутньому і створить пряму загрозу подальшої агресії проти України, приведе до заохочення сепаратизму в інших регіонах. Неважко передбачити, що з окупованої частини Донбасу, неначе з Мордору, вирушатимуть орди російських «гоблінів» для дестабілізації ситуації в сусідніх районах і областях України. Ніякого стабільного миру немає, українці продовжують гинути...

Але найголовніше, що через законопроект про особливий статус районів Донбасу в російському концтаборі під назвою ДНР і ЛНР опинилося багато українців. Для всіх, хто любить Україну, життя на окупованій території Донбасі стало справжнім жахом. Чому ніхто не говорить про тисячі людей цього краю, які виходили на проукраїнські мітинги, не боялися бути українцями? Якою буде тепер їхня доля? Ставати вимушеними біженцями чи бути закатованими російськими терористами? Як, зрештою, це сталося з прес-секретарем Донецької «Свободи», котрий був убитий проросійськими покидьками ударом ножа в березні цього року під час охорони українського мітингу.

Вінстон Черчілль попереджав, що ті хто між війною та ганьбою вибирає ганьбу, в майбутньому отримають і війну, і ганьбу. Закони 16 вересня про здачу Донбасу – яскравий тому приклад.