Оплата праці українців (працюючих майже 22 млн.) знаходиться на одному з найнижчих рівнів серед країн Європи.

Середньомісячна заробітна плата в Україні за 2013 рік становила 3265 грн. ($320); для порівняння: в Польщі – $1380, в Чехії – $1460; у Франції – €2500, в Німеччині – €2800.

Найбільш гострою соціальною проблемою України є великий розрив між високою вартістю життя і низькою ціною праці!

Сьогодні частка заробітної платні в собівартості українських товарів становить 6%, тоді як у країнах Західної Європи сягає аж до 45%. При цьому розмір ВВП України менше внутрішнього валового продукту середньої європейської країни всього у 4 рази, тоді як заробітна плата менша в 6-20 разів. Це справжній грабіж працюючих українців.

Втім, держава деякою мірою причетна до дикого грабунку найманих працівників в Україні. Податкове навантаження на фонд оплати праці є надмірним.

Крім того, неможливо оминути увагою таку значну статтю витрат вітчизняних підприємств, як їх корупційна складова, яка за різними даними складає більше 10-20% доходів підприємців. У житловому будівництві корупційна частка сягає до 40-60% від собівартості.

Гострим питанням залишається й значна диференціація рівня оплати праці серед найманих працівників різних видів економічної діяльності та регіонів. Протягом останніх років найбільші заробітні плати були у сфері послуг (фінансових, посередницьких тощо), а не у сфері матеріального виробництва. Олігархам пощастило, що терплячі українці мало страйкують і вдовольняються жалюгідними копійками.

Ще однією з проблем забезпечення належного рівня оплати праці є інститут мінімальної заробітної плати, який на сьогоднішній час в Україні не виконує покладені на нього функції. Мінімальна заробітна плата не виступає в ролі соціального стандарту оплати праці, а залишається технічним нормативом для розрахунку зарплати в бюджетній сфері.

Кожний четвертий найманий працівник в Україні знаходиться за межею бідності. Таке ганебне явище, як бідність серед працюючих, просто не має виправдання з точки зору елементарної людяності.

Сьогодні влада повсюдно порушує закон, за яким мінімальний посадовий оклад не може бути меншим за мінімальну заробітну плату. Уряд штучно занижує розміри заробітної плати для майже 4 млн. працівників. Через це лікарю щомісячно не доплачують від 800 до 1400 гривень, вчителю – від 1000 до 3000 гривень.

На мій погляд, реформування оплати праці необхідно розпочати з конкретного механізму визначення та критеріїв зміни мінімальної заробітної плати, відновлення адекватної оплати праці в бюджетній сфері та усунення диспропорцій в оплаті праці працівників однакової кваліфікації, що виконують роботу рівної цінності.

Розмір мінімальної заробітної плати має виконувати, передусім, функцію захисту найманих працівників, забезпечувати відтворення робочої сили та утримання сімей цих працівників.

При визначенні рівня мінімальної заробітної плати необхідно врахувати, відповідно до норм Конвенції Міжнародної організації праці № 131 «Про мінімальну заробітну плату», потреби працівників та членів їхніх сімей з урахуванням загального рівня заробітної плати в країні, прожиткового мінімуму, допомоги з соціального забезпечення та порівняльного життєвого рівня інших соціальних груп.

Таким чином, за розрахунками профспілок і незалежних експертів, мінімальна заробітна плата вже зараз повинна складати не менше 3000 грн. – розмір реального прожиткового мінімуму на сьогодні. Новий прожитковий мінімум буде розрахований не за нормами воєнного часу, як зараз, а на основі вартості товарів і послуг, необхідних для нормального життя людини в сучасному суспільстві.

Головною причиною низької зарплати є вкрай неефективна та несправедлива система оподаткування та розподілу доходів. У результаті, за даними ООН, в Україні 80% населення знаходяться на межі бідності, а розрив між доходами найбагатших і найбідніших є 40-кратним.

Якщо у влади вистачило б бажання і волі закрити чорні офшорні «діри» та стимулювати власне виробництво, то вже найближчим часом можна було б встановити середню зарплату не нижче за $1000!

Підвищення заробітної плати – потужний стимул для розвитку економіки. Це зростання внутрішнього попиту, піднесення національного виробництва, це нові робочі місця. Відтак, через підвищення зарплати кожного українця буде забезпечено економічне зростання України!

Для реформування оплати праці в Україні необхідно:

- затвердити новий прожитковий мінімум, який гарантуватиме повноцінне життя громадянина, – не лише можливість виживання, але й задоволення соціально-культурних потреб, – на рівні не менше 3000 грн.;

- встановити суворішу відповідальність за порушення законодавства про оплату праці, зокрема, за виплату заробітної плати нижчої за прожитковий мінімум, будь-які форми дискримінації в оплаті праці за гендерною та іншими ознаками;

- передбачити зменшення вдвічі навантаження на фонд заробітної плати;

- примусити Уряд виконувати Європейську соціальну хартію, яку ратифікувала Україна, не на 25% як зараз, а на всі 100%.