Останні дні активно відбувається кампанія проти підписання закону про люстрацію, офіційно - закон "Про очищення влади". Дійсно, підстав для неоднозначного відношення до цього закону достатньо. Але підписувати його президенту треба все одно. Наведу свої аргументи "за" і "проти".

1. Жодна держава, в якій відбулася люстрація, не перебувала в умовах війни. Люстрація – це надзвичайно складний і болісний процес для будь-якого суспільства і держави. Як свідчить іноземний досвід, на першому етапі вона завдає важкого удару по державному механізму, утворюючи вакуум в його функціонуванні. Та якщо з таким потужним ударом в умовах мирного часу ще можна впоратися, то під час війни люстрація може стати нездоланним випробуванням для збереження незалежності та територіальної цілісності України.

2. Більшість держав, які пройшли через люстрацію, були значно меншими за площею і населенням. Тому провести люстрацію в тій самій Грузії, кількість населення якого співмірна з кількістю населення Києва, було набагато простіше. У схожому становищі була лише Польща, яка за розмірами і кількістю населення дещо ближча до України. Так от, там через люстраційну процедуру пройшли "лише" триста тисяч осіб. У нас заявляють про один мільйон! Пропіаритися на лозунгах про очищення влади перед виборами значно простіше, ніж реально забезпечити таку можливість.

3. Жодна з країн, в якій відбулася люстрація, не уникнула суб'єктивізму в цьому процесі. Люстрація передбачає, що сам по собі факт перебування на посаді протягом певного часу є підставою для заборони обіймати посади у майбутньому. Тобто, навіть якщо людина була порядним службовцем, не вчинила жодного злочину чи проступку, вона все одно буде, як казав "класик", "люстрована".

 Тому не один службовець в процесі люстрації буде звільнений безпідставно. Так було і в Польші, і в Чехії - країнах, люстрація в яких може вважатися зразковою. І вони це визнають. В українських реаліях люстрація тим паче може призвести до "полювання на відьом". Тоді актуальною стане фраза з байки Крилова: "ты виноват лишь тем, что хочеться мне кушать".

Під час соціального напруження рівня, який ми маємо зараз, "власть имущие" мають усвідомити, що на певні поступки необхідно йти, інакше доведеться розпрощатися з усім. От лише проблема в тому, що в більшості випадків ці вчинки - "випуск пари", спрямований на те, щоб за ширмою змін зберегти існуючий стан речей.

Нинішня люстрація не поширюється на виборні посади. І це цілком нормально з точки зору європейських стандартів люстрації. Проте саме від парламенту залежатиме, чи відбудуться реформи у майбутньому. І саме в парламенті перебуватимуть ті, лави яких найбільше потребують очищення. А очищення парламенту можливе лише шляхом виборів.

Саме тому для реального очищення влади значно більше користі було би від відкритих виборчих списків та зменшення виборчого порогу до 3%, ніж від закону про люстрацію.

Адже призначення на всі ключові посади в державі здійснюються зі участі парламенту. Якщо там  знову опиняться негідники, то вони призначатимуть таких само негідників з числа тих, хто не був "люстрований" через вік, або тих, хто "вдало" цю люстрацію пройшов. Натомість суспільству запропонували лише обгортку від цукерки (читай закон "Про очищення влади").

Ну і нарешті висновок, який може здатися дещо суперечливим, якщо виходити з вище наведених аргументів. Закон про люстрацію президентові підписувати доведеться - іншого виходу у нього просто немає.

Відсутність реальних змін, і насамперед змін у системи державного управління, численні спекуляції на законі про люстрацію, сама наявність якого нібито автоматично оновить владу, призвели до загрозливої ситуації. Ситуації, коли непідписання цього закону може призвести до нового витка соціального напруження, наслідки якого будуть фатальними для України.

Фактично постає вибір між набуттям чинності недосконалого закону про люстрацію та новим соціальним вибухом. Інша річ, що після підписання закону необхідно буде відразу почати процес його вдосконалення і внесення змін. До речі, саме таким шляхом свого часу пішла Польща, де люстраційне законодавство вдосконалювали неодноразово.