Нацбанк не може тримати курс, якщо для цього немає передумов. Девальвація закладалася діями та бездіяльністю попередніх років. Але прямий обов’язок НБУ – "задушити" спекулянта, не даючи йому розхитувати курс. І НБУ не може стояти осторонь ринку при його розхитуваннях. Але місце його участі не на аукціоні, а на міжбанку. Бо не обмінні пункти (готівковий ринок), а міжбанк визначає курс. Обороти першого оцінюються в місяць сотнями мільйонів доларів, тоді як другого – мільярдами.

Нинішня філософія участі НБУ на ринку позитивних результатів не дасть. Нацбанк має "вести" курс, а не "вестися" на курс, який йому заявляють.

Аналіз результатів передостаннього валютного аукціону свідчить, що продано 134,6 млн. дол.: одним по максимуму - по 14,1 грн., іншим по мінімуму -по 12,9. Різниця – 1,2 грн. або 8,5%. Перевести в річний вимір? Клондайк для спекулянта.

НБУ має задавати курс, "вести" його, заявляючи при цьому ОДИН курс інтервенцій. "Ножиці" курсу завжди підігріватимуть спекулятивний ажіотаж.

В нинішніх умовах однієї участі НБУ на ринку замало. Неможливо справитися з курсом, коли, за доступними мені даними, залишки коштів на коррахунках банків на початок жовтня перевищили 38 млрд. грн. Недалеко втекли від цієї цифри показники вересня (хоча й були дещо нижчими). Ліквідність банківського сектора має бути взята під контроль. На тиждень-два слово "рефінансування" має бути вилучено з лексикону обговорюваних дій НБУ.

Продаж валюти для потреб клієнтів (депозити, кредити) слід зупинити. При правильних діях досить швидко відновиться легальний ринок. Якщо ж і проводити продаж валюти, то з обов’язковою щоденною електронною звітністю до НБУ (клієнт, договір, по якому повернуто депозит, тощо).

Я знаю, скільки в Україні коштує сало, але вже не знаю, скільки коштує долар. Бо сало є у вільному, легальному продажу, а долар вже тривалий час долар продається з-під поли. А це дуже небезпечна для економіки ситуація. І вона має бути швидко виправлена.