Днями натрапила в мережі на коротеньке відео, де до тендітної дівчинки підбігає грабіжник, намагається відібрати сумочку, а тендітна дівчинка вихоплює із сумочки пістолет та робить один постріл. Не в повітря, а грабіжнику в обличчя. На цьому пограбування (і ролик) завершується.

Подумалось, чи перевищила дівчина межі самооборони? Якщо звернутись до Конституції України, то, згідно Основного закону кожен громадянин «має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань».

Тобто право на самооборону закріплене в головному документі країни і є невід’ємним правом кожного громадянина. Але крім Конституції ми маємо ще й Кримінальний кодекс. І от частини перша і третя 36 статті в ньому кажуть, що заподіяна шкода тому, хто посягає, повинна бути необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. А заподіяна тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження) тому, хто посягає, повинна відповідати двом взаємопов'язаним обставинам: небезпечності посягання і обстановці захисту.

Перекладаючи з юридичного на людський, а особливо на практичний міліцейсько-суддівський, ви можете захищати себе засобами, які не перевищують ті, з якими на вас нападають. Тобто, якщо ви тендітна жіночка, яка ввечері повертається з батьківських зборів із дитиною, і на вас вискочив кремезний «гопнік» з дрючком, то захищатись ви можете дрючком.

Якщо «гопнік» з ножем, то ножем, якщо з пістолетом, то пістолетом… Ой, вибачте. Не можете. Бо пересічному громадянину пістолет мати не можна, хіба що «флобер», який на відстані, більшій за кілька метрів, вже геть неефективний, а на меншій ефективніший, якщо їм стукати, а не стріляти.

Ні, звичайно, якщо у вас дядько – суддя, чи грошей забагато, то для вас межі необхідної самооборони будуть геть інші, але ми розглядаємо випадок звичайної людини, а тут, як показує практика, ще й довжину дрючка переміряють, чи не довший ви підібрали, ніж у «гопніка».

Тобто на практиці виходить так, що закон у будь-якому випадку більше на боці злочинця, ніж законослухняного громадянина. І «право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань» чомусь дуже слабко стосується саме простого громадянина.

Повертаючись до відео, яке мене так вразило, в Україні ця дівчина, скоріш за все, була б визнана винною у перевищенні меж необхідної самооборони. Бо «чому не зробила попереджувальний постріл в повітря?», «чому взагалі відстрілювалась, адже грабіжник в неї не стріляв?»…

Десятки і десятки «чому…». І, загалом ці «чому» від українських міліції та правосуддя виглядають як «чому не дозволила себе пограбувати?». Бо, за такою логікою, ситуація виглядає саме так: громадянина «береже» міліція, і захищатись самостійно не варто.

Встигне міліція тебе захистити – добре, не встигне – ну, так у міліціянтів зарплати маленькі, що ж ти хочеш. А от мати при собі пістолет, це ні-ні, сама себе захищати будеш, ще й питання виникнуть – а нащо міліція взагалі потрібна? Не треба таких питань, терпи. Ну пограбують, ну зґвалтують, ну вб’ють.

Трапляється. Життя таке. Не може міліція усюди встигнути. До речі, щодо міліції, яке не може усюди встигнути, - американський поліцейський з 23-річним стажем роботи у різних підрозділах силових структур, лейтенант Чарлі Стрікленд висловив свою думку, чому звичайним громадянам потрібно самостійно дбати про свій захист: «За час своєї професійної діяльності я усвідомив, що ваші очікування від поліцейських не сходяться із нашими можливостями - я не зможу вам допомогти тоді, коли буду потрібен. Мене просто не буде поруч з вами».

І це відверто каже американська поліція, яка працює набагато ефективніше за наших правоохоронців. В країнах із цивілізованим ставленням до зброї громадянське право захищати себе, своїх рідних та свою власність безперечне та першочергове.

Якщо хтось лізе до громадянина в квартиру, чи будинок, громадянин не має дізнаватись, чим там озброєний грабіжник, і які в нього мотиви, громадянин просто захищає свою родину та оселю від нападу.

Громадянин не має чекати, доки приїде «міліція, в якої зарплати маленькі». В нас чомусь підтримується якесь таке доброзичливо-зверхнє ставлення закону до справжніх злочинців.

Мовляв, у людей скрутні обставини, а ви від них насмерть відбиватись хочете. Однак громадянин не має входити у скрутне становище грабіжника, у якого немає роботи! Довго розмірковувати і розбиратися в тому, чому злочинець хотів скоїти проти громадянина злочин, не є проблемою і обов’язком громадянина.

Всі ми маємо розуміти – через війну кількість незареєстрованого вогнепалу в країні невпинно зростає, і буде зростати далі. Всі ми маємо розуміти – від міліції користі не багато.  Відповідно, всі ми маємо розуміти – захищати себе ми мусимо самі.

І, як не крути, захищатись від озброєних грабіжників із пістолетом чи рушницею значно ефективніше, ніж голими руками. Коли на тебе, твоє дитя і твою родину нападає злочинець, меж самооборони не існує.