Яктільки зі глибин парламенту постали цізловісні цифри, беру участь у спротивуцьому законопроекту.

Для мене несвобода слова зараз відділяє нашу країнувід азійського мордору. Свобода зібрань– свобода вийти на вулицю і повернутисобі країну – ось річ чи не більшпотужна.

Саме те, як ти фізичнопочуваєшся на вулиці, чи тебе б'ють іженуть, чи ти можеш вільно ходити ідихати – ось актуальна нині різницяміж цивілізацією і тиранією. Вонапроходить по північному та східномукордонам України (знали б ви, як намзаздрять колеги з Росії та Білорусі!).

Якдля наших широт це – нечувана розкіш:подати шматочок паперу, і наступногодня жоден міліціянт не вправі перешкодититобі стати володарем вулиці.

Звісно,конституцію порушують, але це дві великірізниці – коли їм треба смикатися іманіпулювати, щоб виправдати заборонувуличних акцій, чи коли вони зможутьрозганяти нас безперешкодно.

Свободаслова – колосальна цінність. За неї, нащастя, є кому боротися. Врешті-решт,залишається інтернет і сарафанне радіо.А от саме 2450 – це, по суті, шлях догромадянської війни. За банальним, алевсе ж не менш актуальним визначенням,унеможливлення мирного протестуспричиняє протест насильницький.