На Луганщині існує таке територіальне поняття, як Бахмутський шлях. Селище Бахмутівка із залізничною станцією в Новоайдарському районі Луганської області розташоване між м. Новоайдар і м. Щастя, яке впритул наближене до Луганська і яке обороняють українські військові. Хоч які б зухвалі спроби захопити Щастя проводили бойовики, місто впевнено тримається, відбиваючи всі атаки. Із усього видно, що просто ніхто не дав наказ відступати, а наші військові мають і сили, й волю, й вміння утримувати об’єкти і пункти. Так би мовити, аби не «зливали» зверху, а хлопці боронять.

Але в день, коли Президент затвердив День захисника України, а на Банковій дехто спровокував заворушення, внаслідок чого майже два десятки міліціонерів зазнали травм, на Луганщині бойовики вирішили захопити згаданий стратегічний пункт — Бахмутівку (на схід від Лисичанська). Нагадаю, що обстріли Попасної (на південь від Лисичанська) відбуваються регулярно. Уперше з 5 вересня почався масивний обстріл районного центру Станиця Луганська зі Зміїної гори, куди до цього відступили бойовики.

Губернатор Луганщини Геннадій Москаль повідомляє про те, що 112 українських бійців були оточені в Бахмутівці й перебувають у критичній ситуації. Видно, що бойовики просто вирішили відрізати Щастя, обійшовши його з півночі й забезпечити собі ще один шлях на Лисичанськ-Сєверодонецьк. Унаслідок частих боїв у Перевальському та Слов’яносербському районах, а також обстрілів Бахмутської траси рейсові автобуси Сєверодонецьк — Луганськ змінили маршрут. Тепер автобуси їздять в об’їзд Алчевська.

Прес-служба Москаля на його сторінці в Facebook пише: «Наші позиції обстрілювали бойовики так званого 32-го козачого окремого округу «Війська донського» під керівництвом Дрьомова, які окопалися в лісовому масиві й мають на озброєнні близько 20 танків і два десятки одиниць іншої бронетехніки». Зроблю в цьому реченні наголос на віслові «козачий окремий округ». І ось чому. Москаль пише: «Спроби представників ОБСЄ телефоном домовитися з керівництвом «ЛНР» про припинення вогню, були безрезультатними. Бойовики так званого «Війська донського» не підкорюються «ЛНР», а діють на власний розсуд».

Поки на півночі від Луганська розгортається вкрай гостра ситуація з наступом бойовиків, на півдні Луганщини триває «карнавал». Так, місцевим жителям міст Свердловськ, Ровеньки та Антрацит «козаки» повідомили, що з «ЛНР» час «зав’язувати», й тепер на цих теренах буде Козацька Народна Республіка. Біля згаданих міст вже встановлено блокпости козаків. Треба уточнити, що вже достатньо довгий час точаться бої між козаками та тими, хто називає себе «ополченням». Зрозуміло, що російські козаки — це не зовсім козаки. Принаймні це не ті козаки із народної самодіяльності, які купували собі «титули» на Дону за десять рублів або пляшку самогону. Це — «козаки», які воювати вміють, адже фактично є військовим формуванням, підпорядкованим керівництву збройних сил Росії. І про це чомусь забувається при визнанні факту інтервенції Росії.

Зараз ми можемо спостерігати за тим, яку долю готують росіяни так званому ополченню, зокрема руками якого було зроблено брудну й небезпечну роботу на першому етапі інтервенції. Мавра просто переконливо просять відпочити. І хто не втече завчасно, просто буде ліквідований як потенційний елемент спротиву російській владі. Росія перетворює Донбас на власну, контрольовану Кремлю, територію як плацдарм для подальшого прориву.