Вчора керівництво Антимонопольного комітету України на брифінгу справедливо розпачало, що ціни на нафтопродукти в Україні не знижуються так, як зменшується ціна на нафту. За його словами, сьогодні ціни за нафтопродукти на АЗС щонайменше на 2 гр. завищені. І це легко перевірити навіть по інтернету, з'ясовуючи яким є здешевлення бензину чи дізеля на АЗС в Європі на фоні падіння цін на сиру нафту.

Звичайно така ситуація викликає невдоволення у громадян, які користуються послугами АЗС і нафтобаз. І цих людей немало. Більше того, їх кількість зростатиме кожного року. Де-факто ці люди певною мірою залежать від імпортерів нафтопродуктів. А ті, у свою чергу, залежні, як правило, від… РФ. Вже зараз, наприклад, від ціни заправника залежать майже 20 млн. населення. А якщо порахувати транспортні видатки для доставки продукції – майже всі! Чи не мрія будь-якої імперії – впливати на населення поза волею його влади?!

Невже не зрозуміло, що нинішні проблеми з нафтопродуктами є пробою (свідомо чи не свідомо) окремих антиукраїнських сил щодо впливу на країну в комплексі з іншими чинниками?

Отже, без перебільшення можна, сказати, що потенційна проблема нафтопродуктів є не менш, а навіть більш загрозливою для нашої держави і влади, ніж нинішні газові проблеми.

Заради справедливості варто відзначити, що газета вже звертала увагу на «нафтопродуктові» проблеми, однак, вчорашня прес-конференція дала підстави ще раз нагадати про загрозу, яка може спіткати нашу державу, якщо й далі нічого не робити.

Чи може наша держава вплинути на ринок нафтопродуктів, щоби спонукати імпортерів знижувати ціни на нафтопродукти залежно від ціни нафти? Можна про це багато говорити. Але коротко: НЕ МОЖЕ! Не має механізмів. Зокрема, ринкових. Так, у нас є 6 технічно застарілих, приватизованих великих НПЗ ще радянських розробок. Але, наприклад у минулому році, ми імпортували майже 7 млн.тонн якісних нафтопродуктів з 9-ти млн.тонн спожитих. Всі наші НПЗ не були достатньо модернізовані за всі 23 роки, оскільки, зокрема, їх власники не мали відповідної мотивації. А тепер вже пізно навіть думати про модернізацію. Варто подумати над будівництвом нового НПЗ – для потреб незалежно України, а не неіснуючої держави чи теперішніх олігархів.

Вплив можливий лише за однієї умови – коли держава Україна, будучи найсерйознішим гравцем, вийде на ринок нафтопродуктів із своєю, вигідною по ціні, високоякісною пропозицією. Тоді всі імпортери підлаштуються. А якщо ні, то зникнуть з ринку.

Отже, аналізуючи те, що згадано вище, і багато чого іншого, напрошується однозначний висновок, що в Україні треба терміново розпочати будівництво оптимального нафтохімічного комплексу, непідконтрольного Кремлю. Колись таке питання ретельно і довго пророблялося.

Станом на 2008-й рік (здається) був готовим проект тристороннього Комплексу: України з її ринком нафтопродуктів і сировини для хімічної промисловості; країни, що володіє нафтою; і країни – члена ЄС. Пророблено було і питання фінасування (неросійського) в рамках вигідного кредитування. Може доцільно оновити цей проект? І реалізувати його. І таким способом, зокрема, упередити багато потенційних проблем, які, серед іншого, є реальними складовими національної безпеки. Причому це треба робити негайно. Адже через 1.5-2 роки вже буде пізно. Ні світ, ані навіть Європа чекати не будуть.