На жаль, основним чинником який вплинув на зростання вартості основного продукту споживання українців виявилися дії Аграрного фонду, який тільки за три останні місяці підняв на 30% відпускну ціну на борошно (основної ціноутворюючої складової собівартості хліба) та майже повністю скоротив поставки дешевого борошна виробникам.

Крім цього, звісно відіграло свою роль і падіння національної валюти, зростання цін на газ і нафту, вплив цих чинників на собівартість хліба оцінюється в 13-15 відсотків. Крім цього вагомим фактором є тіньове виробництво та недобросовісна конкуренція, за рахунок яких Державний бюджет недоотримує щонайменше 2,4 млрд грн податків на рік.

Тільки за 8 місяців 2014 року ціни на хлібобулочну продукцію зросли на 30 відсотків. Якщо з 15 відсотками підвищення ще можна погодитись, тому що і справді є об’єктивні причини, то з другої частини (15%) подорожчання можна було взагалі уникнути.

Це наслідки, роботи Уряду та Аграрного Фонду, які прогалини в Державному бюджеті вирішили латати за рахунок незахищених верств населення, так Аграрний фонд міг би продавати борошно хлібопекарським підприємствам за минулорічними цінами закупівлі зерна і таким чином утримувати вартість хлібобулочних виробів, однак цього не робить. 

Фактичне споживання хліба та хлібобулочних виробів населенням України становить 4594 тис. тон в рік, з яких 3034 тис. тон хлібобулочної продукції, а це більше 24 млрд. грн., виготовляється «в тіні», відповідно податки від такої діяльності не надходять до Державного та місцевих бюджетів.

ГО «Публічний Аудит» дослідила механізми виробництва хліба в тіні на прикладі існуючої конкуренцію на хлібобулочному ринку Києва та області на прикладі двох найбільших виробників: ТМ «Київхліб» та ТМ «Кулиничі», шляхом аналізу результатів їх фінансової діяльності за 2013 рік.

Так,  ТМ «Київхліб» за 2013 рік сплачено податку на прибуток в розмірі 13,5 млн грн, в той час як ТМ «Кулиничі» не сплатило жодної копійки вказаного податку.

Не менше вражає аналіз структури витрат на оплату праці цих двох підприємств. На виробництві ТМ «Київхліб» працює 4 тис. робітників, а на ТМ «Кулиничі» - близько 500 чоловік (враховуючи сучасність технологічного оснащення заводу), що у 8 разів менше (8:1). Проте, витрати на оплату праці дорівнюють 258,7 млн. грн. (ТМ «Київхліб») і 2,4 млн грн (ТМ «Кулиничі»).

За проведеними розрахунки, рентабельність діяльності ТМ «Київхліб» складає 1,4%, а ТМ «Кулиничі» становить 0,02 відсотки. Отже, з кожної вкладеної гривні ТМ «Київхліб» отримує чистий прибуток у розмірі 1,4 копійки, а ТМ «Кулиничі» 0,02 копійки відповідно. 

У випадку з першим підприємством, низький показник можна обґрунтувати появою конкурентів, спадом виробництва та більш застарілим обладнанням. Але як ТМ «Кулиничі», маючи найсучасніше обладнання, може бути у 70 разів менш рентабельною, ніж ТМ «Київхліб», залишається незрозумілим.

Питома вага собівартості продукції ТМ «Київхліб» становить 77% загального обсягу доходу від реалізації, а ТМ «Кулиничі» - понад 95 відсотків.

Тобто, ТМ «Кулиничі», яка у 2012 році збудувала у Київській області завод із найсучаснішим європейським обладнанням, витрачає під час виробництва власної продукції на 18% більше, ніж підприємство з обладнанням 90-х років.

Такі неприродні перекоси повинні стати об’єктом прискіпливого вивчення відповідних державних установ: прокуратури, Державної фіскальної служби України, міліції тощо. 

Наслідки такої недобросовісної конкуренції для стратегічного і бюджетонаповнюючого підприємства Києва красномовні: закриття двох хлібобулочних цехів; скорочення штату працівників на 1097 чоловік; зменшення виробництва хлібобулочних виробів до 204,5 тис. тон за 2013 рік (на 41 тис. тон менше, в порівнянні з 2012 роком); близько 40 млн. грн. недонадходжень до Державного бюджету;чисті збитки  за 8 місяців 2014 року отримало близько 20 млн грн.

В масштабах країни загальні втрати Бюджету від тіньового ринку хлібобулочних виробів та недобросовісної конкуренції виробників складають щонайменше 2,4 млрд грн на рік.

За цих умов державним установам  необхідно провести повний аналіз всіх гравців ринку (включаючи тіньових виробників), забезпечити їх звітування перед ДФС України та Державною службою статистики України, а також дотримання ними всіх передбачених нормативними актами України вимог; послабити контроль за ціноутворенням, шляхом внесення змін до ч. 12 Постанови КМУ від 25 грудня 1996 року № 1548, спрямувавши підприємства на природну конкуренцію, дистанційно контролюючи її прозорість; скасувати Постанову КМУ від 27 серпня 2014 року № 381.

Причини та наслідки динамічного зростання цін на ринку хлібобулочних виробів міста Києва та Київської області проаналізували фахівці ГО «Публічний аудит».