Ми змінились і це найголовніше. Майдан - це світло в кінці тунелю для нашої держави.

Прийшовши на майдан після року нашої боротьби і відчувши настрій людей, я не міг зрозуміти яке у мене відчуття. Що робиться навколо. Але розуміння прийшло дуже швидко. Це не було святкування річниці Майдану, це було просто ВІЧЕ, яких ми у житті мали не мало. Боротьба продовжується. Майдан іде вперед, його енергія пристутня всюди.

Пройшов рік. Рік, який змінив нас, рік, який загартував нас, рік, який об'єднав нас. Ми кожного дня втрачаємо найкращих, які не шкодуючи життя, боряться за добро, за нашу землю, за нашу віру. Ми стали на шлях боротьби і поки не буде перемоги ми не здамось. Ми - нація, яка хоче миру. Ми - ті, яких вибрав БОГ, щоб продовжити боротьбу наших дідів. Наша місія складна, але за неї нам будуть дякувати наступні покоління українців.

Багато хто каже, що нічого не змінилось. Змінилось. Ми стали сильнішими, ми перестали уповати, що хтось прийде і врятує нас. Ми йдемо і не оглядаємось назад. Ми навчились поважати один одного. Ми навчились любити один одного. Ми загартовані у боях і навченні на помилках. Ми вирвали ген раба, який нам вселяли війнами, пропагандою, голодоморами. Ген нашої нації - неперевершений, він вічний, його нічим не знищити. Він дає плоди навіть там, де не було насіння.

Для всіх скептиків і людей, які не хочуть бачити змін, хочу сказати одне: не таке довге життя, щоб його витрачати намарно. Всім хто каже: "А нічого не міняється..." Дорога українська націє, зрозмій, що все, що антиукраїнське тут не приживеться. І це вже неоднарозово доведено.

Для багатьох це просто слова, а для мене - це моя дорога. І цей текст - це мої відчуття під час того, як йшов вулицею Героїв Небесної Сотні.

Слава Україні! Ми переможемо! З нами Бог і Україна! Боротьба продовжується...