22 листопада 2014-го переконався, що вшанування загиблих в голодні роки 21-22, 32-33 і 46-47 років стало постійною і глибокою традицією. Був цього дня біля Меморіалу пам’яті жертв голодоморів в Україні, де зібралися тисячі людей. На сумну подію прийшли люди різного віку. Бачив і бабусю дуже поважного віку, на вигляд років 90. Ледь стояла на ногах і спиралася на парасолю. Деякі привели дітей, навіть дуже маленьких. Батьки пояснювали дітям, що це за подія і чому важлива для українців, разом ставили лампадки і запалювали свічки.

Перед присутніми виступили глави церков: патріах Філарет, предстоятель УПЦ МП Онуфрій, глава УГКЦ Святослав Шевчук. З промовою до присутніх звернувся і президент Петро Порошенко. На мій погляд, він говорив, звичайно, правильні слова, але промова могла б бути коротшою. Не надто приємним сюрпризом став і той факт, що навколо було багато охорони і міліції. Очевидно, що це було для безпеки глави держави, бо щойно він поїхав, то й охоронці зникли. Перед початком заходу всіх пропускали через "рамки" (металлодетектори). Та зважаючи на неспокійний час, люди до цього поставилися з розумінням.

Підтримати українців у сумну хвилину прийшли й представники інших національностей. Незвично було побачити прапор Азербайджану. Молоді люди  тримали плакат з написом "Об'єднана Діаспора Азербайджанців України підтримує український народ, Слава Україні!" Потім зустрів у натовпі білорусів зі своїм національним прапором. Вдалося декілька хвилин поспілкуватися. Раділи, що у нас народ об'єднуються і в сумних і в радісних подіях, чого немає в Білорусі, а за їхніми словами є показна стабільність.

Серед натовпу були помічені міністр культури Євген Ніщук, Голова Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович, дисидент Василь Овсієнко, політики і правозахисник Степан Хмара.

Загальнонаціональна хвилина мовчання розпочалася о 16.00. Далі по всій країні стартувала акція «Запали свічку пам’яті» і це є найвидовищнішим і консолідуючим елементом. Все навколо вкривається лампадками і свічками. По-особливому виглядає пагорб біля свічки пам'яті. А в цей час на всіх просторах України і за її межами запалюються свічки в оселях і ставляться на підвіконня.

Хотілося б звернути увагу на один момент: практично всі виступаючі більше акцентували увагу на голодоморі 1932-33 років. Це не зовсім повна картина щодо геноциду українців комуністичним тоталітарним режимом. Адже був масовий голод в 1921-22 роках, спричинений вивезенням радянською владою хліба з України. І був ще голодомор в 1946-47 роках, коли серед багатьох причин виникнення голоду все ж таки визначальною була сталінська політика хлібозаготівель. Підтвердженням цьому є чисельні документів та свідчень очевидців. Вони доступні у відкритих джерелах. Так що політика замовчування вже не працює. 

Вигляд на Меморіал на фоні Лаври. Прохід звідси, з боку Crystal Hall, був закритий. Тому довелося обходити

Людей просвічують через п'ять металошукачів

Перевіряють сумки і рюкзаки

Охоронець попросив сфотографувати стіл. Мабуть мій фотоапарат схожий на ПЗРК. Міні-ПЗРК

За рамками активісти роздають стрічки

Виступає Порошенко

Азербайджанці нас підтримують

Учасники акції запалюють свічки на пагорбі

Учасник акції

Священники відправляють панахиду

Ніщук відповідає на запитання журналістів

Степан Хмара, Василь Овсієнко і невідомий з Чернігівщини

Дзвонар.

Білоруси прийшли з національними прапорами

Ця жінка так стояла дуже довго. Виглядала самозаглибленною. Дивилася на свічки, але ніби бачила не вогники, а щось інше.

Ця бабуся, про яку йшлося вище. В один момент ледь не впала вперед. Закрутилася і встигла схопитися за куртку жінки у береті (очевидно онучка)

"Слухай, синочку..."

"Свічка пам'яті"

Пагорб з лампадками

Ангел на вході