Треба так давати, щоб можна було взяти! Ще наприкінці липня на сесії Полтавської міської ради депутати добилися виділення 3 мільйонів гривень на потреби полтавців, які беруть участь в АТО. Тоді це виглядало справжньою перемогою. Але зараз не все так райдужно. Жоден із розпорядників цих коштів не оголосив тендер на закупівлю необхідних речей для наших військових. Скористатися ж цими коштами можна лише до кінця року. Тож чи будуть співпадати слова про допомогу з діями, побачимо.

23 липня увійде в історію Полтави, як день, коли міська рада не пожаліла грошей на полтавців. За ініціативою депутата міськради Олександра Шамоти були внесені зміни у програму допомоги військовому комісаріату Полтави. Вони полягали у тому, що з міського бюджету було виділено 3 мільйони гривень на забезпечення потреб військовослужбовців, які беруть участь в АТО. А таких 3 тисячі полтавців.

Також гроші мали б бути направлені на забезпечення соціальних гарантій військовослужбовців, організацію допомоги військовим частинам, іншим військовим формуванням ЗСУ, МВС, підприємствам, установам, організаціям Полтави, які залучені до питань територіальної оборони, мобілізаційної підготовки і цивільного захисту.

Розпорядниками цих коштів були призначені Управління СБУ в Полтавській області, Управління МВС в Полтавській області, Полтавський обласний військовий комісаріат. Але досі жоден із цих органів не оголосив тендери на закупівлю засобів індивідуального захисту, обмундирування та інших потрібних речей. Тобто гроші є, а тендери саботують! Стоїть за ним ніхто інший, як одіозний мер Полтави Олександр Мамай. І відповідальність за те, що зараз полтавці воюють на Сході без необхідного захисту, без обладнання, а інколи і без теплого обмундирування, лежить на мері.

Якщо розпорядники цих грошей не поквапляться, то з початку 2015 року скористатися ними буде не можливо. Потрібно буде ухвалювати чергову програму.

Щодня під кулями ворога опиняються наші солдати. Кілька днів тому біля донецького аеропорту був поранений мій помічник Віктор Трофименко. І від розуміння того, що наших хлопців можна врятувати і захистити, але цього не робиться, відчуваєш лише гнів. Прості українці всіма силами намагаються рятувати армію, а чиновники закривають очі.

Чому ж мер Мамай так ненавидить наших бійців? Відповідь лежала кілька днів тому у нього на столі — це портрети Путіна і Януковича у дорогих рамочках. Через затягування із рішенням про виділення допомоги, ці гроші вже встигнули знецінитися майже вдвічі, адже пройшло майже півроку.

Тому вимагаю негайної допомоги нашим солдатам на фронті! Українські військові не повинні гинути через забаганки наших чиновників. Не можна допустити, щоб життя залежало від розчерку пера мера.

P.S. Вчора я разом зі своєю командою виграли одну з битв проти мера Мамая. Не зважаючи на його супротив, міська рада позбавила співака Йосипа Кобзона звання почесного громадянина міста. Таким людям не місце у духовній столиці України.