В молодості мучило мене одне неполіткоректне питання.

В дитинстві дивився я різні фільми "про войну", читав книжки і знав, що нацизм - це дуже погано, що вони були жорстокими та навіть безжалісними до "радянського народу", а, зокрема, до військовополонених.

А потім я "потрапив на Захід". І зміг дивитися їх фільми про те саме. І, признатися чесно, дуже мене здивувало те, що при усій жорстокості війни, стосунків між фашистською Німеччиною і союзниками, ні документалки, ні художні фільми в США не показували такого страшного ставлення нацистів до їх військовополонених. Більше того, у порівнянні з тим, що я знав про Карбишева і тп становище американських чи британських військовополонених не було вже аж зовсім таким безнадійним. Фашисти ставилися до них помітно краще, ніж до радянських полонених. Так, їх теж розстрілювали при спробі втечі, але між тим поводження з ними не свідчило про відчуття зверхності німців. 

Я, звичайно, вже давно розібрався чому. Але абсолютно випадково пару днів тому повернувся до цих роздумів. На минулому тижні мені довелось довгенько очікувати ефіру на "плюсах" в товаристві цікавих людей, а серед них були і Антон Геращенко і Семен Семенченко.

Антон Геращенко, виявляється, не припиняє "тролити" ніколи. Таке враження, що коли він залишається сам, то починає "придовбувалися" до меблів в кімнаті. Ось тут, на певному етапі дісталось Семенченку. Геращенко, говорячи про обмін військовополоненими заявив, що командири "Донбасу" заробили на не одну кримінальну справу за поводження з військовополоненими.

Семенченко якось проігнорував ці закиди, але один з офіцерів, що його супроводжували, абсолютно спокійним навіть байдужим тоном відповів (цей офіцер мав достатньо бравий вид, щоб Геращенко і усі інші уважно його вислухали): усі полонені утримуються в приміщеннях, що провітрюються, ми їх годуємо, ніхто над ними не знущається, у нас є контакти з усіма, хто були у нас в полоні і повернулися на ту сторону, можете зателефонувати і перепитати, як з ними поводились.

І тут я згадав розповідь отця Тихона Кульбаки, сотні спогадів інших полонених, відеокліпи, які гуляють інтернетом, де показується, як "руський мір" поводиться з нашими полоненими. І військовими, і цивільними.

І я знову все зрозумів.

Росія і росіяни не знають честі ні в перемозі, ні в поразці, ні в мирі, ні в війні. Це військо і держава без лицарства і благородства. Це просто дикуни, які не знають правди, для яких будь-які методи прийнятні. Цивілізовані правила поведінки з ними не дають ніяких позитивних результатів. Добро для них слабкість, а покірність - це обман. Вони завжди покорятимуться силі і ніколи не щадитимуть тих, хто слабкіше за них.

Цих варварів можна терпіти допоки вони сидять в своїй барлозі. Коли вони вилазять на зовні і починають топити навколишній світ у хамстві, нелюдській жорстокості, дикості та агресії, їх потрібно спокійно і твердою рукою винищити якнайбільше, а тих, хто залишаться, загнати назад у їхні печери.