Українці програють війни через ідеалізм і надмірну чесність. Українські патріоти принципово нездатні визнати той факт, що пасіонарії у будь-якому суспільстві складають меншість. А більшість складає "болото". ТАК ЗАВЖДИ І СКРІЗЬ.

Українські патріоти такі романтичні, вони такі, плять, натхненні! Вони так раді бачити самих себе такими, як є... І тому вважають, що всі мають бути такі ж, як вони.

Але це неможливо.

У кожному суспільстві за фактичного стану війни є, умовно кажучи, 10 % патріотів, 10 % зрадників, і, відповідно, 80 % "болота". При цьому в останні років 60-100 суспільствами - принаймні, в Європі - править математична більшість. Тобто "болото".

І тому війни, в кінцевому рахунку, виграють ті, хто заманює "болото" на свій бік. Або, принаймні, змушує його до бездіяльності, поки 10 % і 10 % розбираються поміж собою.

Але для панування над "болотом" необхідно годувати його тим інформпродуктом, який "болоту" до смаку. Інакше кажучи, необхідно брехати. Замовчувати. Маніпулювати.

Та це - не український шлях! Ми ж - Воїни Світла, плять. Ми ж за максимальну демократію. Ми ж плювати хотіли на те, що подумають незгодні з нами. Яка різниця - вони ж ідіоти.

ТАК, ВОНИ ІДІОТИ. АЛЕ!

Але від них залежить наша перемога. Чи поразка.

І треба не замикатися у вежах слонової кістки. Ціну має лише перемога. Все інше цінності не має на війні. І вже тим паче - не має цінності "чесність". Де був би нині світ, якби в 1941 - 1944 СРСР, США, Британія та інші казали своїм громадянам правду й саму тільки правду, тоді як Гебельс продовжував би займатися своїми справами?

Але українці не вишукують легких шляхів, куди там! І ось Винниченко заявляє, що не треба Україні армії: це ж спосіб утиску капець якого вільного суспільства. І ось Петлюра підійма повстання проти Скоропадського, бо той примушує селян продавати німцям 50 % збіжжя за 50 % ринкової вартості.

А в підсумку приходить більшовик і забирає 100 % зерна просто так.

Є і ще нюанс. Іноді до українця допирає: пропаганда необхідна. Ну, й що він робить? Тишком-нишком створює атмосферу "нульової толерантності" доя ворога?

Ага, зараз. Це знов - не український шлях. Ми ж такі відкриті, такі відверті! Тому пікетуємо ворожі телеканали зі зброєю в руках. Влаштовуємо обшук у ворожій газеті. А коли й створюється якесь "Мінінформації", то туди ставлять президентського кума, котрий визначає "задачі", які мали бути вирішені ще півроку тому. Й могли бути вирішені. Причому без жодних нових міністерств.

І за це критикують і кума, і президента. А насправді обидва нічим, НІЧИМ не відрізняються від "маленьких українців". Адже саме "маенькі українці" насправді щиро вірять, що треба лише зробити заяву - і світ поміняється. Вони у цьому не зізнаються навіть собі - але насправді це так.

У них є рзбіжності щодо змісту заяв - але не щодо принципу як такого. От оголосимо воєнний стан (міркує українець) - і все одразу поміняється на краще! Чому ж ці суки у владі не оголошують воєнний стан (міркує українець), от суки які, та вони ж відверті зрадники!

...а тим час ворог працює. Так, Він працює. Він тихо й цинічно перетягує "болото" на свій бік.

І завтра це "болото" може запросити повернутися на царство якго-небудь Януковича.

І українські патріоти, яких, можливо, було навіть не 10 % на 10 % ворогів, а добрих 30 % на 10 %, знов дивуватимуться: ну де ж ми проіпали? Ну що ж ми зробили не так? Ну як же нині нам читать свою історію без брому?

Ми ж були такі класні! Такі чесні! Такі відверті! Й ніколи не зрозуміють: У ТОМУ Й РІЧ.

Ідеалісти не виграють у війнах. Вони там тільки гинуть.

От і все.

(Це - в пандан попередньому статусу, а точніше, його обговоренню).